Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

ДОЛОНІ, ЗВЕРНЕНІ ДО МЕНЕ

Ми розходимося:
але спершу ти мене вітаєш —
підіймаєш догори свої обидві долоні,
звернені до мене, —
ніби ми не розходимося, а зустрічаємося, —
махаєш долонями у повітрі, від чого тих долонь,
розкритих у помахах привітання, стає у повітрі
між нами незчисленна кількість,
а ти їх збільшуєш і збільшуєш,
усе творячи привітні помахи своїх долонь.
Ми розходимося:
я знаю, що ти мене покидаєш, а я тут лишаюся,
стоячи на місці як укопаний, але виходить навпаки —
я змушений врешті-решт іти звідси,
а ти лишаєшся на місці, стоячи як укопана,
і тільки поступово зменшувана кількість твоїх
привітних помахів, звернених до мене,
свідчить про те, що ми розходимося,
аж поки на піску між нами
не ляжуть усі твої розкриті долоні:
якби хтось прийшов би сюди знову,
то подумав би, що тут походив безладно
табунець качок-крижнів, збираючись відлітати,
і це на піску сліди їхніх замерзлих лапок.
А я, якби колись прийшов на це випадкове місце,
перекидав би кожен качиний слід,
сподіваючись хоч під одним із них знайти
листа від тебе —
на цей раз письмове вітання.

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.