Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

СПОГАД ПРО ПРИМАЗУВАННЯ В ХАТІ НАВЕСНІ ВІСІМДЕСЯТОГО РОКУ

Нарешті цієї весни стало тепло, бо й травень
уже ж надворі, тому у хаті топити стало
жарко — почали топити кабйцю на подвір’ї.
Я підкидаю дрова у вогонь, хоча якраз
цього дня й холодно надворі, повернулися
травневі — на глід — холоди, тому йду до хати,
щоб запитати у матері, чи не варто знову
топити в хаті.
В хаті мати зайнята примазуванням, поновляє
стіни, але, хоча стіни давно колись і білені,
вона їх не білить, а поновляє жовтою глиною:
не тільки щілини замазує,
а й накладає шар глини
поверх побіленого по всіх стінах,
по всіх чотирьох стінах.
Я дивуюся такому весняному примазуванню, але
не втручаюся, лише зауважую, що глина,
якою мати примазує, надто рідко замішана —
вона стікає по стінах,
по всіх чотирьох стінах.
Я кажу матері, що треба було б мені загадати
і я приніс би із тирла коров’яку
(тоді, коли мати примазувала, були і коні
в колгоспі, і наша корова у дворі, але ж я
тепер ось збираюся йти на тирло,
коли ні коней в колгоспі,
ні нашої корови у дворі).
Та, поки я пропоную свою допомогу, бачу, як глина,
що спливає по стінах, по всіх чотирьох стінах,
тече й на голову матері, запнуту старенькою —
для примазування береженою — хустинкою
у вигорілі квіточки по краях, бачу, що моя
пропозиція допомоги запізнилася.

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.