Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

ДВЕРІ ПРОСТО НА ВУЛИЦЮ

Мамо,
мої умерлі мамо,
мої умерлі вже понад двадцять років тому мамо,
я ніколи не думав,
що колись за віщось вам дорікатиму,
я ніколи не думав,
що аж сьогодні за віщось вам дорікатиму.
Пригадалися двері у чільній стіні нашої хати,
пророблені в суцільній стіні
майстрами за вашим проханням, мамо,
щоб я міг виходити на вулицю просто із світлиці.
Та якось я зайшов до вас
у окрему будівлю на нашому подвір’ї,
де ви доживали віку, мамо,
полишивши ті двері просто на вулицю відчиненими
(та, здається, вони тоді й не мали іще дверей,
був просто отвір у чільній стіні,
а якщо й були двері, так вони не замикалися),
і з того часу відчув, що ті двері
не тільки для того існуватимуть,
щоб я міг через них
виходити на вулицю просто із світлиці,
але через них і всі кому не заманеться
заходитимуть до моєї світлиці
у будь-яку пору: чи то вдень, чи то глупої ночі.
Ось і сьогодні, мамо, я помітив біля нашої хати
двох чоловіків, які приїхали до мене
на старезній, геть поіржавілій «Волзі»,
яку вони підігнали щільно під самий наш тин.
Не знаю, мамо, із чим саме вони до мене завітали,
але безпомильно відчуваю, що не з добром,
бо чому б це я через стільки років
після вашої смерті
та наважився вам дорікати, мамо,
мої умерлі мамо,
мої умерлі вже понад двадцять років тому мамо,
за двері у чільній стіні нашої хати.
Мати: «Я ж тобі вишила на рушнику
картину Катерини Білокур «Племінниці»,
чи ти й досі тримаєш її перед очима?»
листопад 2002

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.