Лепеха Т. В. Українознавство: Навчальний посібник

X. Світоглядні уявлення українців § 47. Астрономічні уявлення українців

Природна допитливість українців постійно спонукала задумува­тися над тим, що діється не тільки на землі, а й на небі: чому сходить і заходить Сонце, чому Місяць буває зростаючим, буває повним, а потім навпаки, розміри його поступово зменшуються, чому одні зо­рі горять яскравіше, ніж інші, чому окремі зорі, а то й цілі сузір’я в різні пори року змінюють своє положення на небі тощо. Будучи тіс­но пов’язаними з природою, постійно милуючись зоряним небом і спостерігаючи за небесними світилами, наші предки розрізняли більшість сузір’їв і дали їм свої назви. Так, міцно закріпилися в Укра­їні назви Великий Віз (Велика Ведмедиця), Малий Віз (Мала Ведме­диця), Волосожар (Плеяди), Вечірня (Вранішня) Зоря (Венера), Чу­мацький Шлях та інші.

За рухом Сонця і Місяця, за їхнім розташуванням на небі наші предки навчилися визначати дні літнього і зимового сонцестояння, пори року та час доби. Не маючи годинників, селяни могли точно визначати час, орієнтуючись на Сонце і на свою тінь від нього. Вно­чі ж орієнтиром були зорі, особливо Великий Віз та Волосожар. До­бу умовно ділили на проміжки, кожен з яких мав свою назву: північ, за північ, досвіток, ранок, схід сонця, полудень, вечір, близько пів­ночі.

Знову ж таки Сонце, Місяць та зорі допомагали людям орієнтува­тися на місцевості, причому природні явища сходу та заходу Сонця знайшли відображення в назвах сторін світу — схід, захід. Якщо опів­дні стати обличчям у той бік, де буде найменша тінь від Сонця, то це й буде південь, а протилежний їй — північ. Спостережливим нашим предкам навколишня природа теж допомагала зорієнтуватися у просторі. Вони помічали, що бабки вранці сидять крильцями на схід, у полудень — на південь, а ввечері — на захід.

Подив і захоплення викликають уміння запорозьких козаків орі­єнтуватися у безмежному морському просторі, коли вони, переплив­ши Чорне море, точно підпливали до Царграда, Синопа чи інших ту­рецьких міст. Не менше здивування викликають і вміння чумаків, які їздили в Крим по сіль, у південних степах вночі точно визначати до­рогу, орієнтуючись лише на Чумацький шлях.

 

Коли ще не було винайдено годинника, нашим предкам не стано­вило великих труднощів точно визначати час доби. Для цього треба було лише уважніше придивитися до навколишньої природи, зокрема до тих рослин, які періодично розкриваються і закриваються протягом доби. Усі циклічні процеси, які існують у тварин і рослин, виробляли­ся протягом життя незчисленних поколінь їхніх предків і закріпилися у спадковому коді кожного виду. Це вже пізніше вчені прийшли до висновку, що навколишній світ підпорядкований добовим ритмам.

Зі сходом сонця (4-5 година ранку) прокидаються жовтенькі кві- точки-зірочки козлобородника, розкриває блакитні очі дикий цико­рій, струшують сон квіти шипшини. Десь о п’ятій-шостій годині ранку заяскравіють у траві білі квіточки в’юнка польового і жовті го­лівки кульбабки. О восьмій ранку, ніби від помаху чарівної палички, спливають на поверхню водоймищ і розкриваються незаймано-ніж­ні квіти білої лілеї. Переважна більшість рослин, які першими від­кривають очі на світ Божий, першими ж і „готуються до сну». Після полудня закриваються квіти дикого цикорію, козлобородника, біла лілея о п’ятій годині вечора складає свої пелюстки, на заході Сонця закриваються квіти шипшини.

Чого тільки не побачиш у природі. Така собі звичайна трава ко­нюшина, а придивіться, як вона о десятій годині вечора готується „до сну» або ж до негоди. Листя конюшини складається із трьох дрібненьких листочків, два бокових із них перед сном складаються „долоньками» над квіткою, а третій листочок щільно накриває їх зверху, захищаючи квіти від холодної роси чи дощу. Яка зворушлива турбота, не правда?

Отже, рівень астрономічних знань українського народу здавна був досить-таки високим. Він грунтувався на багатовікових спостере­женнях над небесними світилами, над навколишньою природою, і, постійно накопичуючись і вдосконалюючись, передаючись від поко­ління до покоління, сформував стабільні астрономічні уявлення.

Запитання і завдання на закріплення:

1.На чому грунтувалися астрономічні знання давніх українців?

2.Як наші предки визначали час доби (вдень і вночі), коли ще не було годинників?

3.За якими природними ознаками наші предки могли точно визна­чити сторону світу (наприклад, у морі, степу)?

  1. Які рослини допомагали нашим предкам точно визначати час до­би?

5. Чи вважаєте Ви себе спостережливою людиною?

.

Категорія: Лепеха Т. В. Українознавство: Навчальний посібник

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.