Наголосом називають посилення
голосу на одному із складів слова.
Голосний звук і склад, на який па­
дає наголос, називають наголоше­
ним, а всі інші звуки та склади — не-
наголошеними.
Кожне повнозначне слово, що
складається з двох і більше складів,
має наголос. Службові ж частини мо­
ви (прийменник, сполучник, частка),
як правило, не наголошуються. При­
єднуючись до попередніх або наступ-
45
УКРА ЇНСЬКА МОВА
них наголошених слів, вони утворю­
ють т. зв. фонетичне слово:
вчися ж, хай читає, він і вона.
Більшість слів нашої мови має
один наголос — основний. У склад­
них і складноскорочених словах,
крім основного, виділяють ще додат­
ковий, або побічний наголос. Він по­
значається спеціальним значком [а]:
вищезгаданий, мимоволі, двадця­
тип’ятитисячний.
УВАГА!
Складні слова, що пишуться через дефіс, мають
лише основні наголоси:
історико-філологі чний, навчально-виховний,
з діда-прадіда, батько-мати, не сьогодні-
завтра, світло-зелено-жовтий.
Наголос буває:
• словесний (у словах) — виділення од­
ного зі складів слова за допомогою
посилення голосу;
• логічний (у реченні) — виділення
посиленням голосу в реченні най­
важливішого за змістом слова;
• емфатичний (виразовий) — харак­
теризує не смислове, а емоційне
значення слова (наголос емоції).