В українській мові словесний наго
лос динамічний, вільний і рухомий.
Наголос називають динамічним
(силовим), бо наголошений склад
звучить сильніше, виділяється біль
шою напруженістю артикуляції.
Український наголос кваліфі
кують як вільний (різномісцевий), бо
він постійно не закріплений за пев
ним складом, як, скажімо, у фран
цузькій мові (наголос завжди на ос
танньому складі), чеській та естон
ській (на першому складі), польській
(на передостанньому).
Отже, в одних словах він може бу
ти на першому складі (Сумщина, по
значка, високо, широко, глибоко), в
інших — на другому (навчання, си
нонім, шофёр, індустрія, низький,
ходжу, кошу, роблю, була, було, бу
ли), на третьому чи й на останньому
(сантиметр, постамент, гастро
номія, некролог, чотирнадцять, бе
ремо, живемо, донести).
В українській мові наголос рухо
мий, тобто при змінюванні слів він
може переходити з одного складу на
інший: сестра — сестрою — сестри,
садити — саджу — садять.
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: Наголос
Наступна: Роль наголосу в слові