В українській мові словесний наго­
лос динамічний, вільний і рухомий.
Наголос називають динамічним
(силовим), бо наголошений склад
звучить сильніше, виділяється біль­
шою напруженістю артикуляції.
Український наголос кваліфі­
кують як вільний (різномісцевий), бо
він постійно не закріплений за пев­
ним складом, як, скажімо, у фран­
цузькій мові (наголос завжди на ос­
танньому складі), чеській та естон­
ській (на першому складі), польській
(на передостанньому).
Отже, в одних словах він може бу­
ти на першому складі (Сумщина, по­
значка, високо, широко, глибоко), в
інших — на другому (навчання, си­
нонім, шофёр, індустрія, низький,
ходжу, кошу, роблю, була, було, бу­
ли), на третьому чи й на останньому
(сантиметр, постамент, гастро­
номія, некролог, чотирнадцять, бе­
ремо, живемо, донести).
В українській мові наголос рухо­
мий, тобто при змінюванні слів він
може переходити з одного складу на
інший: сестра — сестрою — сестри,
садити — саджу — садять.