Кожен народ іде своїм шляхом до
створення писемності.
Первісні люди, щоб запам’ятати
місце перебування, напрям руху мис­
ливців, сигналізувати про наявність
якихось предметів або істот, вико­
ристовували зламані гілки дерев, ук­
ладені в певному порядку стріли,
камінці тощо. Це були перші спроби
людини передати повідомлення за до­
помогою мнемонічних знаків. Чи
можна їх вважати письмом? Біль­
шість учених схиляється до думки,
що ці знаки — лише перший крок до
письма, підготовчий ступінь у про­
цесі його становлення.
Часто самі речі не означали нічого,
а використовувались як умовні зна­
ки. Таким було письмо кіпу, пошире­
не в стародавніх інків, — вузликове
письмо: на паличку нав’язувалися
різноколірні шнурки з вузликами.
Таким було письмо ірокезів — вам-
пум: на пояс у певній послідовності
чіпляли різноколірні черепашки,
кожна з яких мала певне значення,
про яке домовлялися заздалегідь.
Так, черепашка, пофарбована в білий
колір, означала щастя, мир, у чор­
ний — небезпеку, у червоний — вій­
ну. Своєрідним предметним письмом
є палички гінців в Австралії — па­
лички із зарубками різної конфігу­
рації. Вони допомагали посланцю
краще запам’ятати й передати зміст
повідомлення. Залишки таких примі­
тивних форм передачі інформації жи­
ві й у свідомості сучасної людини.
Скажімо, звичай вітати гостей хлібом
і сіллю, що символізує гостинність та
добре ставлення. Відомий здавна
український звичай, коли дівчина
підносить парубку гарбуза на знак
незгоди вийти за нього заміж. Чорний
одяг сповіщає про траур того, хто його
носить, у білий одяг одягається
наречена в день шлюбу. Обручка на
руці повідомляє про те, що людина
одружена.
58
Фонетика. Графіка. Орфоепія
З глибини тисячоліть, з епохи па­
леоліту, дійшли до нас малюнки на
скелях, зображення тварин і людей,
вирізьблені на поверхні каменя. Ці
первісні малюнки й різьблення про
щось повідомляли й були попередни­
ками піктографії (від латинського
рШив — розмальований і грецького
дгарЬо — пишу) — малюнкового пись­
ма. Наскельний малюнок почав вико­
нувати нову функцію: із знака
первісної магії перетворився на роз­
повідь. З ’являється графема — на-
чертальний знак, який властивий пи­
семності. Знаком піктографічного
письма є піктограма — малюнок чи
серія малюнків, що не ілюструють
розповідь, а самі є цією розповіддю,
бо в них закладений певний зміст.
Піктографія — це перша форма
спілкування за допомогою накресле­
них знаків — графем, однак це ще не
писемність у повному розумінні сло­
ва, оскільки вона не передавала зву­
ків мови. «Прочитати» (зрозуміти)
значення піктограми можна й не зна­
ючи мови тієї людини, яка намалюва­
ла піктограму.
Піктографія з ’явилася десь на­
прикінці кам’яної доби.
Піктографічне письмо задовольня­
ло потреби людей тільки на певному
етапі існування суспільства, бо писати
за допомогою малюнків було не дуже
зручно. Для цього потрібен був пев­
ний «художній» хист. Крім того, таке
Лист індіанських племен
письмо було трудомістким, забирало
багато часу.
Але піктографія виявилася невми­
рущою формою спілкування. Пікто­
грами й нині є зручним засобом
взаєморозуміння між людьми, які
розмовляють різними мовами. Пікто­
графічні системи знаків широко
використовуються в місцях, де пере­
бувають люди з усього світу — на вок­
залах, у портах, аеропортах. Так,
зображення телефонної трубки ін­
формує про те, що поряд є телефон,
якщо кавова чашка — шукайте
кав’ярню, якщо виделка й ніж —
десь недалеко ресторан. Піктограми
збереглися й у системі дорожніх зна­
ків, вони широко використовуються
в рекламах, на вивісках.
Минали віки, малюнки-значки
дедалі більше спрощувалися в зобра­
женні, часом вони зовсім не нагаду­
вали предмета. Цього вимагали по­
треби суспільства, виникала необхід­
ність передати на письмі складніший
59
УКРАЇНСЬКА МОВА
за змістом і більший за обсягом
текст. На зміну малюнковому письму
приходить ідеографічне (від грецьких
idea — образ і grapho — пишу). Цей
вид письма передавав не лише назви
предметів, а й абстрактні поняття,
ідеї.
Зразком ідеографії є письмо Старо­
давнього Єгипту, китайське письмо.
Знаки ідеографічного письма назива­
ють ієрогліфами (від грецьких hiero
— священний і grapho — пишу, тобто
священнописання, буквально —
♦різьба жерців», бо перші ієрогліфи
вирізали на камені або кості, а таєм­
ницею письма володіли лише жерці).
Ієрогліфічним було письмо старо­
давніх індіанців майя, у писемності
яких були й алфавітні (фонетичні)
знаки, і такі, що позначали цілі сло- І
ва, і такі, що пояснювали значення
слів, але не читалися, і такі, що озна­
чали склади.
Китайське письмо налічує близько
49 тисяч ієрогліфів, які за компо­
зицією є прості та складні. Нині
практично використовується при­
близно 5 тисяч ієрогліфів.
Другим поширеним видом ідео­
графічного письма був клинопис —
письмо у вигляді клинців, яке заро­
дилося між Тигром і Євфратом у
стародавніх шумерів, а потім пе­
рейшло до вавилонян і ассирійців.
Ієрогліфічне письмо, яке було кро­
ком уперед у розвитку писемності
світу, теж задовольняло потреби
суспільства лише на певному щаблі
історії. Писання ієрогліфами вияви­
лося не цілком зручним: воно потре­
бувало багато часу для навчання.
Щоб набути вмінь писати значками,
які складалися з хитромудрих гра­
фічних елементів, потрібно було дов­
го вчитися. Тому для більшості лю­
дей це письмо було малодоступним.
Зразки ідеографічного письма по­
ширені й нині. Так, цифри, матема­
тичні знаки, хімічні формули, деякі
дорожні знаки — це ідеограми.
Ідеографічне письмо змінилося
складовим (силабічним), яке поляга­
ло в тому, що одним і тим самим
значком став позначатись один склад.
Знак, який раніше міг означати ціле
слово, у складовому письмі стає зна­
ком, що позначає тільки певний
склад і може бути використаний для
написання слів, до яких цей склад
входить.
Батьківщиною складового письма
вчені вважають Південну Месопо­
тамію, адже там, у стародавнього на­
роду шумерів, десь у ІУ-ІІ тис. до н. е.
з ідеографічного письма народилося
складове. Кілька систем складового
письма мала Стародавня Індія. Най­
кращим зразком складового письма
було староіндійське письмо деванага-
рі, яке мало 48 основних знаків, ко­
жен з яких означав склад, що мав бу-
I дову «приголосний плюс голосний а» •
Фонетика. Графіка. Орфоепія
У цьому письмі вживалися надряд­
кові і підрядкові знаки. Алфавіт де-
ванагарі мав осмислений порядок
розміщення букв: вони групувалися
відповідно до класифікації приголос­
них звуків.
Нині складове письмо використо­
вується в Японії.
Складове письмо — це фоно­
графічне (від грецьких phone — зву­
чання і graphe — пишу) письмо, тоб­
то таке, яке передає мову в її звуково­
му оформленні.
Якісно вищим щаблем у розвитку
фонографічного письма стало букве-
но-звукове, або алфавітне, письмо, де
графічний знак передає звук.
Буквене письмо веде свій початок
від староєврейського та фінікійського
письма, у якому буквами позначали­
ся приголосні звуки, а голосні —
діакритичними знаками. Найдавні­
ше алфавітне письмо фінікійців ви­
користали греки, але вони на письмі
стали позначати вже й голосні звуки,
використовуючи для цього деякі фі­
нікійські літери, а деякі для по­
значення голосних ввели свої. На ос­
нові грецької системи письма утвори­
лися латинський та слов’янський
алфавіти. ■ > ■’
Фонографічне письмо на сучасному
етапі розвитку людства є найзручні­
шим для використання. Воно має не­
велику кількість графічних знаків,
написання яких не викликає особли- |
вих труднощів у зв’язку з тим, що їхні
елементи нескладні. Завдяки цьому
воно швидко засвоюється й поширю­
ється серед мовців. Водночас фоно­
графічне письмо забезпечує точну пе­
редачу повідомлення [37, с. 16-19].