Кожен народ іде своїм шляхом до
створення писемності.
Первісні люди, щоб запам’ятати
місце перебування, напрям руху мис
ливців, сигналізувати про наявність
якихось предметів або істот, вико
ристовували зламані гілки дерев, ук
ладені в певному порядку стріли,
камінці тощо. Це були перші спроби
людини передати повідомлення за до
помогою мнемонічних знаків. Чи
можна їх вважати письмом? Біль
шість учених схиляється до думки,
що ці знаки — лише перший крок до
письма, підготовчий ступінь у про
цесі його становлення.
Часто самі речі не означали нічого,
а використовувались як умовні зна
ки. Таким було письмо кіпу, пошире
не в стародавніх інків, — вузликове
письмо: на паличку нав’язувалися
різноколірні шнурки з вузликами.
Таким було письмо ірокезів — вам-
пум: на пояс у певній послідовності
чіпляли різноколірні черепашки,
кожна з яких мала певне значення,
про яке домовлялися заздалегідь.
Так, черепашка, пофарбована в білий
колір, означала щастя, мир, у чор
ний — небезпеку, у червоний — вій
ну. Своєрідним предметним письмом
є палички гінців в Австралії — па
лички із зарубками різної конфігу
рації. Вони допомагали посланцю
краще запам’ятати й передати зміст
повідомлення. Залишки таких примі
тивних форм передачі інформації жи
ві й у свідомості сучасної людини.
Скажімо, звичай вітати гостей хлібом
і сіллю, що символізує гостинність та
добре ставлення. Відомий здавна
український звичай, коли дівчина
підносить парубку гарбуза на знак
незгоди вийти за нього заміж. Чорний
одяг сповіщає про траур того, хто його
носить, у білий одяг одягається
наречена в день шлюбу. Обручка на
руці повідомляє про те, що людина
одружена.
58
Фонетика. Графіка. Орфоепія
З глибини тисячоліть, з епохи па
леоліту, дійшли до нас малюнки на
скелях, зображення тварин і людей,
вирізьблені на поверхні каменя. Ці
первісні малюнки й різьблення про
щось повідомляли й були попередни
ками піктографії (від латинського
рШив — розмальований і грецького
дгарЬо — пишу) — малюнкового пись
ма. Наскельний малюнок почав вико
нувати нову функцію: із знака
первісної магії перетворився на роз
повідь. З ’являється графема — на-
чертальний знак, який властивий пи
семності. Знаком піктографічного
письма є піктограма — малюнок чи
серія малюнків, що не ілюструють
розповідь, а самі є цією розповіддю,
бо в них закладений певний зміст.
Піктографія — це перша форма
спілкування за допомогою накресле
них знаків — графем, однак це ще не
писемність у повному розумінні сло
ва, оскільки вона не передавала зву
ків мови. «Прочитати» (зрозуміти)
значення піктограми можна й не зна
ючи мови тієї людини, яка намалюва
ла піктограму.
Піктографія з ’явилася десь на
прикінці кам’яної доби.
Піктографічне письмо задовольня
ло потреби людей тільки на певному
етапі існування суспільства, бо писати
за допомогою малюнків було не дуже
зручно. Для цього потрібен був пев
ний «художній» хист. Крім того, таке
Лист індіанських племен
письмо було трудомістким, забирало
багато часу.
Але піктографія виявилася невми
рущою формою спілкування. Пікто
грами й нині є зручним засобом
взаєморозуміння між людьми, які
розмовляють різними мовами. Пікто
графічні системи знаків широко
використовуються в місцях, де пере
бувають люди з усього світу — на вок
залах, у портах, аеропортах. Так,
зображення телефонної трубки ін
формує про те, що поряд є телефон,
якщо кавова чашка — шукайте
кав’ярню, якщо виделка й ніж —
десь недалеко ресторан. Піктограми
збереглися й у системі дорожніх зна
ків, вони широко використовуються
в рекламах, на вивісках.
Минали віки, малюнки-значки
дедалі більше спрощувалися в зобра
женні, часом вони зовсім не нагаду
вали предмета. Цього вимагали по
треби суспільства, виникала необхід
ність передати на письмі складніший
59
УКРАЇНСЬКА МОВА
за змістом і більший за обсягом
текст. На зміну малюнковому письму
приходить ідеографічне (від грецьких
idea — образ і grapho — пишу). Цей
вид письма передавав не лише назви
предметів, а й абстрактні поняття,
ідеї.
Зразком ідеографії є письмо Старо
давнього Єгипту, китайське письмо.
Знаки ідеографічного письма назива
ють ієрогліфами (від грецьких hiero
— священний і grapho — пишу, тобто
священнописання, буквально —
♦різьба жерців», бо перші ієрогліфи
вирізали на камені або кості, а таєм
ницею письма володіли лише жерці).
Ієрогліфічним було письмо старо
давніх індіанців майя, у писемності
яких були й алфавітні (фонетичні)
знаки, і такі, що позначали цілі сло- І
ва, і такі, що пояснювали значення
слів, але не читалися, і такі, що озна
чали склади.
Китайське письмо налічує близько
49 тисяч ієрогліфів, які за компо
зицією є прості та складні. Нині
практично використовується при
близно 5 тисяч ієрогліфів.
Другим поширеним видом ідео
графічного письма був клинопис —
письмо у вигляді клинців, яке заро
дилося між Тигром і Євфратом у
стародавніх шумерів, а потім пе
рейшло до вавилонян і ассирійців.
Ієрогліфічне письмо, яке було кро
ком уперед у розвитку писемності
світу, теж задовольняло потреби
суспільства лише на певному щаблі
історії. Писання ієрогліфами вияви
лося не цілком зручним: воно потре
бувало багато часу для навчання.
Щоб набути вмінь писати значками,
які складалися з хитромудрих гра
фічних елементів, потрібно було дов
го вчитися. Тому для більшості лю
дей це письмо було малодоступним.
Зразки ідеографічного письма по
ширені й нині. Так, цифри, матема
тичні знаки, хімічні формули, деякі
дорожні знаки — це ідеограми.
Ідеографічне письмо змінилося
складовим (силабічним), яке поляга
ло в тому, що одним і тим самим
значком став позначатись один склад.
Знак, який раніше міг означати ціле
слово, у складовому письмі стає зна
ком, що позначає тільки певний
склад і може бути використаний для
написання слів, до яких цей склад
входить.
Батьківщиною складового письма
вчені вважають Південну Месопо
тамію, адже там, у стародавнього на
роду шумерів, десь у ІУ-ІІ тис. до н. е.
з ідеографічного письма народилося
складове. Кілька систем складового
письма мала Стародавня Індія. Най
кращим зразком складового письма
було староіндійське письмо деванага-
рі, яке мало 48 основних знаків, ко
жен з яких означав склад, що мав бу-
I дову «приголосний плюс голосний а» •
Фонетика. Графіка. Орфоепія
У цьому письмі вживалися надряд
кові і підрядкові знаки. Алфавіт де-
ванагарі мав осмислений порядок
розміщення букв: вони групувалися
відповідно до класифікації приголос
них звуків.
Нині складове письмо використо
вується в Японії.
Складове письмо — це фоно
графічне (від грецьких phone — зву
чання і graphe — пишу) письмо, тоб
то таке, яке передає мову в її звуково
му оформленні.
Якісно вищим щаблем у розвитку
фонографічного письма стало букве-
но-звукове, або алфавітне, письмо, де
графічний знак передає звук.
Буквене письмо веде свій початок
від староєврейського та фінікійського
письма, у якому буквами позначали
ся приголосні звуки, а голосні —
діакритичними знаками. Найдавні
ше алфавітне письмо фінікійців ви
користали греки, але вони на письмі
стали позначати вже й голосні звуки,
використовуючи для цього деякі фі
нікійські літери, а деякі для по
значення голосних ввели свої. На ос
нові грецької системи письма утвори
лися латинський та слов’янський
алфавіти. ■ > ■’
Фонографічне письмо на сучасному
етапі розвитку людства є найзручні
шим для використання. Воно має не
велику кількість графічних знаків,
написання яких не викликає особли- |
вих труднощів у зв’язку з тим, що їхні
елементи нескладні. Завдяки цьому
воно швидко засвоюється й поширю
ється серед мовців. Водночас фоно
графічне письмо забезпечує точну пе
редачу повідомлення [37, с. 16-19].
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: Графічні скорочення
Наступна: Орфоепія