Новий довідник: Українська мова. Українська література

Вимова приголосних звуків

загрузка...

Відповідно до законів української
орфоепії дзвінкі приголосні [б], [г],
И , [д], [д ], [з], И<Г©1, Ї Й ! [ж], [дж] у мовленнєвому потоці, як пра­ вило, зберігають свою дзвінкість: • У кінці слова: [народ], [друг], [хл'іб], [ніж], [молод'], [зи'ґзаґ], [пеиізаж], [наказ], [ґедз'], [памороз]. • У середині слова перед наступним глухим приголосним (здебільшого на межі кореня й суфікса): [стежка], [шибка], [рйбка], [беир ізка], [нйз'ко], [складка], [борідка], [редка], [меирежка], [різба], [ложка]. Лише дзвінкий приголосний [г] У кількох словах перед глухими [т], Фонетика. Графіка. Орфоепія [к] оглушується й вимовляється, як парний йому глухий [х]: [,лёхко], [вдхко], [ніхт'і], [к’іхті], [дохггіу], [миехтйт']. • Кінцеві дзвінкі приголосні префік­ сів роз-, без-, через- перед глухим приголосним кореня: [розкв’іт ат и], [беизсмерта], [розпис], [беизкоштдуно], [розету пйт ис а], [череизс'іделниек]. Глухі приголосні перед дзвінкими в середині слова піддаються впливові дзвінких, тобто вимовляються дзвінко: [молод’ба], [воґзал], [фудбдл]. Різну артикуляцію мають гортан­ ний [г] і проривний задньоязиковий [ґ] звуки. Приголосний звук [ґ] влас­ тивий деяким власне українським та іншомовним словам (їхній перелік подано в «Українському правописі» 1993 року): • ^ ' , О/ [ґудзик], [ґанок], [ґрунт], [ґедз ], [аґрус], [ґул'а], [ л е ґ’ін], [ґречниі], [ґданс'к], [ґреинланд’і]а] тощо. В інших словах слід вимовляти звук [г]: [г’ігант], [гарно], [гніздо], [горіх], [голос], [газета], [вагон]. Звуки [дж], [дз], [дз] (африкати) вимовляються як один неподільний звук, лише на межі префікса й коре­ ня буквосполучення [дж], [дз] вимов­ ляються роздільно, тобто як два ок­ ремі звуки: [бджола], [еїжм’іл], [джеиреило], [досліожеин:а], [дзв’ін], [дзеркало], [дзв’інйц'а], але: [п’ідживйти], [в’іджартувати], [в’ід зие му вати], [в’ід значити]. Шиплячі приголосні [ж], [ч], [їй], [дж\ вимовляються твердо, вони пом’якшуються тільки перед [і] та коли подовжуються: [плашч], [плач], [хрушч], [чаша], [круча], [чеибрец’], [шеп’іт], [шчедрил], [л'ішчйна], [чемниї], [брошура], [журі], [шчо], [чого], [оч’і], [нож’і], [ш’іс'т1], [клуч’і], [п’ідніж’:а], [узб’іч’:а], [п’ід:аш’:а], [подорож’:у], [велиеч!:у], [рдзк’іш’:у]. Твердо вимовляються губні приго­ лосні [б], [ті], [в], [лі], [ф] у всіх по­ зиціях; напівпом’якшено лише перед [і], а також у словах іншомовного по­ ходження перед йотованими. Звук [ф] вимовляється чітко в за­ позичених словах; його слід відрізня­ ти від буквосполучення [хе], яке вживається у власне українських словах: [факт], [фауна], [фазан], [деилф’ін], [ф’ілоедф’ца], [фотограф], [фе}ері}а], [федїр], [феиодосі}а]; [хвЧртка], [хвороба], [хвйла], [хво]а], [хвалебній], [хвастливій], [хви'лйн:ш].

загрузка...
загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.