М’який знак (знак м’якшення) ь —
єдина буква в українському алфавіті,
яка самостійно не познпчає звука, а
68
Я
Орфографія
лише передає м’якість попереднього
приголосного.
М’який знак пишемо:
В українських словах:
1.Для позначення м’якості приго
лосних д, т, з, с, ц, л, ндз («Де ти
з’їси ці лини?») у кінці слова або
складу перед наступним твердим
приголосним:
честь, вогонь, зав’язь, вісь, швець,
біль, батько, сядьмо, донька, різь
ба, восьмий, будівельник.
2. У середині слів після цих же букв
та р на позначення м’яких приго
лосних перед о:
льон, сьогодні, дзьоб, бадьорість,
трьох, сльоза, синьо-жовтий, се
редньовічний.
3. Після л навіть перед наступним
м’яким приголосним:
учительський, їдальня, пильність,
стільці, Ользі, польський.
4. У суфіксах -ськ(ий), -ськість,
•зьк(ий), -зькість, -цьк(ий):
київський, людськість, запорізь
кий, близькість, донецький, по-
німецьки.
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕІ
Баски й , в ‘я з к и й ( в ’я з к іс т ь ) , р ізки й ( р із к іс т ь ),
боязкий (б о я з к іс т ь ), ковзки й , плоский, порс
кий. У цих словах м’який знак не пишемо тому,
Що з. с у сполученні з к не утворюють суфіксів.
5. У суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк
-ісіньк-, ■юсіньк-:
річенька, зіронька, білесенький,
вірнісінький, тонюсінький, ма
люсінький.
6. У дієсловах після м’яких приго
лосних перед -ся м’який знак
зберігається:
змагаються, хвилюються, зглянь
ся, посунься, підносься,
але:
розріс+ся.
ПОРІВНЯЙТЕ!
— т ь с я , см ієш ся
-нься, але: -шся гр аєш ся
-сься, за к о х ує ш с я
м илуєш ся
7. У буквосполученнях -н ьц -н ьч-,
-льц-, -льч-, -сьц-, -сьч-, якщо вони
походять від -ньк-, -льк-у -ськ-:
ненька — неньці, неньчин
донька — доньці, доньчин
лялька — ляльці, ляльчин
Галька — Гальці, Гальчин
Ониська — Онисьці, Онисьчин
Д. і М. відмінок однини іменників
та утворені від них присвійні при
кметники.
але:
рибалка — рибалці, рибалчин
Тетянка — Тетянці. Тетянчин
Параска — Парасці. Парасчин \
Дивіться на початкову форму слова!
ПОРІВНЯЙТЕ!
Н е в ід м о в т е м о с ь и і в л а с и і.
Н е х о д и ти г а л и і по га л ьи і.
]-лц -нц- сц
1 \ /
■лк. -нк-,
1
с<с-
)-лч- -нч- -сч-
УВАГА!
УКРАЇНСЬКА МОВА
У словах іншомовного походження:
1. Після д, т, з, с, ц, л , к перед я, ю ,є,
ї (що позначають два звуки) та йо
при роздільній вимові:
конферансьє, портьєра, віньєтка,
альянс, ат ельє, барельєф, бра
коньєр, Ньютон, медальйон, м іль
йон, компаньйон, більярд,
але:
мадяр, нюанс, резюме, ілюзія.
2. Відповідно до вимови після л перед
приголосним та в кінці слів:
фільм, магістраль, Рафаель,
але:
меморіал, бал, пенал, залп.
М’який знак не пишемо:
1. Після губних (б, п, м, в, ф), шипля
чих (ж, ч, ш, щ) приголосних:
любов, степ, голуб, верф, сім, ніж,
розкіш, облич, нехворощ.
2. Після р у кінці складу й слова:
лікар, кобзар, секретар, зірка,
чотирма, повірте, Харків,
але:
Горький (виняток).
3. Після м’яких приголосних (крім л)
перед іншими м’якими приголос
ними:
пісня [п’існа],
кузня [кузна],
радість [рад'іст],
український [україінскиї],
але:
різьбяр — бо різьба, тьмяний —
бо тьма.
70
4. Після н перед шиплячими Ж, Ч, ш,
щ та суфіксами -ськ(ий ), -ст в(о):
менш ий, кінчик, інш ий, домен
щик, волинський, громадянст во,
але:
женьшень, М аньчж урія (винятки).
ПОРІВНЯЙТЕ!
О болонь — оболон ськи й
Ум ань — Ум анщ ина
кам ін ь — кам ін чи к
промінь — промінчик
5. Між подовженими м’якими приго
лосними:
колосся, узлісс я , г а л у з з я , Іл л я ,
тінню, річчю, наллю .
6. Після ц у звуконаслідувальних
словах (клац, бац) та в іменниках
іншомовного походження:
абзац, шприц, принц, мат рац.
ПРОАНАЛІЗУЙТЕ!
неньиі — м а т ін ц і н а ви ш ен ьц і — н а ялини1
Поділ — подільський с т о л іт ь (в ід с т о л іт т я )
— с т о р іч (в ід с т о р іч ч я )
Ірпінь — ірпінський р ізьб л е н н я — креслення
Нью-Йоок — Нюрнберг бар ельєф — п 'єдестал
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: Вживання апострофа
Наступна: Буквосполучення йо, ьо