Це чергування досить поширене в
українській мові і є однією з найха­
рактерніших ознак, що відрізняє її
від інших слов’янських мов. Воно
належить до позиційних чергувань і
залежить від типу складу.
Пишемо:
о,е | і
|у відкритому складі 1
1(закінчується на
|голосний)
у закритому складі
(закінчується
на приголосний)
При словозміні При словотворенні
|Поділ — Подолу школа — шкільний
\радість — радості творити — твір
\осінь — осені нога — підніжжя
\промінь — променя гора — міжгір’я
\с[м — семи село — сільський
\Київ — Києва перо — пір’їна
74
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА
До X- XI ст. існували голосні, що позначалися на
письмі ь (єр, йор) і б (єрчик, ір). Ці звуки вимов­
лялися невиразно, їх називають зредукованими.
Звук, що позначався ь, вимовлявся, як короткий
о, а звук, що позначався ь, — як короткий е. Із
розвитком мови ці звуки або зникали зовсім, як­
що стояли в ненаголошеній (слабкій) позиції,
або розвивалися в голосні повного звучання, ко­
ли стояли в наголошеній (сильній) позиції.
Зникнення зредукованих зумовило закриття
складів і зменшення їх кількості у слові. Давні о,
е в новозакритому складі послідовно змінилися
на і. Так, двоскладові слова конь і столь стали
односкладовими — кінь і стіл.
Чергування [о] та [е] з [і] не стано­
вить абсолютно послідовного фоне­
тичного процесу в сучасній україн­
ській мові. Є досить багато випадків,
коли воно не відбувається. Запам’я­
тайте найважливіші з них.