[і] з [й] чергується в тому випадку,
коли треба уникнути збігу приголос­
них чи голосних:
допомагав іти, швидко йти; брат
і сестра, сестра й брат; Марина й
Ольга; Роман і Сергій, спокій і ти­
ша; мати й діти.
Пишемо тільки і:
1. На початку речення:
І вечір м олит овно склав долоні зір
( Б.-І. А н т о н и ч );
Іду за літ ом , за літ ам и (Р.Л у-
к ’я н ч у к );
І океанів т и х немає,
Щ об вірні роз’єднать серця.
М . Рильський.
2. При зіставленні або протиставленні
понять:
любов і ненавист ь, червоне і чорне,
см іх і сльози, краса і сила.
У заголовках художніх творів:
«Війна і мир» Л. Толстого, «Бать­
ки і діт и» Б. О лійника, «Руфін і
П рісцилла» Лесі Українки.
3. Перед словом, що починається на й,
я, ю, є , к
Ю ля і Ю ра; Ольга і Йосип; батько
і я; злагода і єдність; т ихо і ясно.
4. П ісля паузи (розділового знака):
І т ридцят ь літ , і триста літ .
Зелені склавш и крила,
Верба ст ояла край воріт
І ст иха говорила.
В. Коломієць.
Ріка біжить,
І з сонцем грається,
І відбиває небеса.
М. Чернявський.
Примітка. Відхилення від норм чергу­
вання у — в, і — й можливе в художній
літературі, зокрема в поезії, що зумовлено
законами ритму:
Ймення матері — священне,
Ймення матері — святе.
0. Ющенко.
В хустках всміхаються личка
жоржин,
В смушки сховались коралі шипшин.
В ряднах нап’ятих стоять
нагідки,
Всі чорнобривці наділи шапки.
Олександр Олесь.
Любити буду і осінні дні
Листком останнім на високім
вітті.
Г. Чубач.
Купається яблуня в зливі променів
й безсмертя своє на вітах колише.
1. Савич.
Щоб дотримуватися милозвучності
мовлення, уникати важ кої вимови,
треба знати евфонічні засоби й уміло
ними користуватися.