Подовженими можуть бути лише
м’які приголосні ['], [т '], [з'], [с'],
[ц'], [л’], [я'] та пом’якшені шиплячі
[ж’], [V], [ш’], якщо вони стоять у по
зиції між голосними. Подовжений
звук у вимові на письмі позначається
двома однаковими літерами.
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА
У давньоруській мові після названих приголос
них уживався слабкий зредукований переднього
ряду ^ьчи і (и ) ), а в наступному складі початко
вим виступав приголосний [/]: знаньє (зн а н н і,
ночию (н о чью ). Після занепаду зредукованого
утворилися нові групи «м'який приголосний +
[у]», у яких відбулася повна регресивна асиміля
ція за способом творення.
Ш - [«•]- [ т и ] — [/77/], [ч ’и] — [;]:
ст ат ь га — [ с т а т ] а ] -* [ с т а т ’:а ].
Подовження приголосних відбу
вається:
1. В іменниках середнього роду (II від
міна) на -я:
світання, знаряддя, колосся, галуз
зя, багаття, зілля, узбережжя, об
личчя, затишшя,
але:
безсмертя, милосердя, перехрестя
(приголосний стоїть не між голосними).
2. В іменниках чоловічого і жіночого
роду на -я (І відміна):
суддя, Іл л я , стаття, р ілля (сло
весна формула: «Суддя Ілля роз
глянув статтю про ріллю» ).
Примітка. Подовження приголосних
зберігається:
і в усіх відмінкових формах цих імен
ників, крім родового відмінка множини з
нульовим закінченням:
бажань, змагань, суцвіть, сторіч, знарядь,
але:
відкриттів, почуттів, суддів (наявне за
кінчення -ів) та статей (закінчення -ей);
• у похідних від них словах:
гіллястий, насіннєвий, життєрадісний,
суддівство, Ілліч.
3. В орудному відмінку однини імен
ників жіночого роду без закінчень
(III відміна):
розповіддю, блакит т ю , тінню,
віссю, міццю, медаллю, памороззю,
подорожжю, розкішшю, величчю,
але:
вдячністю, щедрістю, жовчю, нех
ворощю (щ = ш + ч).
4. У поодиноких прислівниках:
зрання, спросоння, навмання, по
підтинню, попідвіконню, востан
нє (словесна формула: «Я встав
зрання, спросоння і навмання вос
таннє пройшовся попідтинню і
попідвіконню»).
5. В особових формах теперішнього
часу дієслова лит и (литися):
ллю, ллєш, ллє, ллємо, ллєте, ллють,
ллєшся, ллються, а також у по
хідних від них: виллємо, переллю.
ПРОАНАЛІЗУЙТЕ!
• Возз'єднання. У слові відбулося одночасно
подвоєння (префікс + префікс) і подовження
приголосних (іменник середнього роду на -я,
II відміна). Окрім того, небуквена орфогра
ма — ап остр оф .
85
УКРА ЇНСЬКА МОВА
• Чому по-різному пишуться слова З а
п о р іж ж ю і П о в о л ж я ?
Обидва іменники середнього роду на -я, належать
до II відміни, але у слові За п о р іж ж я приголосний
ж стоїть між двома голосними, а в слові По
во л ж я — у позиції «приголосний + голосний».
• Г іл л я і т е л я . Хоч обидва іменники серед
нього роду на -я, але другий належить до
IV відміни, де подовження не відбувається.
• Горобин и й і горобинний. Присвійний прик
метник горобиний (чий?) утворився від імен
ника го р о бец ь за допомогою суфікса -ин-,
тому подвоєння приголосних немає. Від
носний прикметник горобинний (який?) утво
рився від іменника гор оби н а (дерево) за
допомогою суфікса -н- Отже, тут відбулося
подвоєння приголосних на стику морфем:
горобин+ н+ ий.
• Проаналізуйте й такі пари слів: ж ур авл и н и й
і ж у р а в л и н н и й , у п а в у т и н н і (від павутиння)
та у п а в у т и н і (від павутина), у ж и т і (жито) і
у ж и т т і (життя).
Н есказане лиш илось несказснним (Л К о с т е н к о ).
Н есказане — це дієприкметник, що перейшов в
іменник (субстантивація), тому пишемо -«-, а
несказанний — прикметник з наголошеним
суфіксом -анн-, що вказує на збільшену міру оз
наки (частина складеного іменного присудка).
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: Не відбувається подвоєння -н-