Слово — це основна, базова одиниця
мови, яка служить для називання
предметів, властивостей, дій і процесів.
Отже, слово бере на себе номіна
тивну (називну) функцію мови. У
словах реалізуються наші думки й
почуття. Зі словами пов’язані всі ін
ші одиниці мови.
Найважливіші ознаки слова:
• має певну матеріальну оболонку
(складається з одного чи кількох зву
ків), які внутрішньо впорядковані;
• має один наголос (складні слова
можуть мати ще побічний наголос,
як-от: військовозобов’язаний); де
які складні слова (їх звичайно пи
шемо через дефіс) мають два го
ловні наголоси, наприклад: воєн
но-стратегічний;
• має лексичне значення, тобто щось
називає чи виражає;
• пов’язується з іншими словами в ре
ченні змістовими й граматичними
зв’язками, виконує в реченні певну
синтаксичну функцію;
• слова набирають у реченні певних
граматичних форм.
У слові можуть бути значення двох
типів — л ек си ч н е й гр а м а т и чн е,
які розглядають відповідні розділи
мовознавства.
Лексичне значення — це реальний
зміст слова, те, що слово називає і що
закріплене традицією у свідомості
мовців.
Основним у лексичному значенні сло
ва є поняття, яке виражається словом.
Людська пам’ять неспроможна
охопити назви всіх окремих пред
метів, тому слово співвідноситься з
цілим класом однорідних предметів,
явищ, які характеризуються наяв
ністю спільних ознак на основі уза
гальнення. У свідомості людини ство
рюється поняття, як категорія мис
лення реалізується у слові.
Так, словом зелен и й називають
колір, орати — конкретну фізичну
дію, сум уват и — стан, ли си ц я ~~
тварину, три — кількість предметів
тощо.
За своїм значенням і роллю в ре*
ченні слова поділяють на повнознач
ні, або самостійні ( ім енник, прикм ет
ник, числівник, займ енник, дієслово,
прислівник), і службові, або несамо-
І стійні ( прийменник, сполучник, частка)-
108
Лексикологія
Повнозначні слова мають реаль
ний зміст, тобто обов’язково щось на
зивають (предмет, ознаку, кількість,
дію, стан), а неповнозначні виража
ють різні синтаксичні й смислові від
ношення між ними. Якщо самостій
ним словам властиве лексичне й пев
не граматичне значення (яблуня —
фруктове дерево; жіночий рід, одни
на, називний відмінок, перша відмі
на, м’яка група), то службові мають
лише граматичне.
Примітка. Твердження щодо лексичного
значення службових слів — дискусійне. На
думку деяких мовознавців, вони мають
неповне лексичне значення.
Є ще група слів, які виражають ли
ше почуття людей. Не маючи ні лек
сичного, ні граматичного значення,
вони виконують тільки емоційну
функцію: вигуки ой, ох, ех, овва, пхе.
Отже, слово (своєрідний умовний
знак) — це не безпосередня назва
предмета чи явища, а назва поняття
про предмет. Слова спроможні позна
чати все, що нас оточує в навко
лишньому світі, що вже пізнала лю
дина чи пізнає в майбутньому.
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: Предмет лексикології, ї ї розділи
Наступна: Пряме і переносне значення слів