Новий довідник: Українська мова. Українська література

Метафора

загрузка...

Метафора (від грецького теіар/го-
га — переміщ ення, віддалення) — це
перенесення назви з предмета на пред­
мет за певною подібною ознакою.
В основі метафори лежить подібність:
• за кольором: золотий перстень і зо­
лоте сонце (волосся, серце, дитя);
• за розміром: крапля дощу і крапля
надії;
• за формою: ніс людини і ніс судна;
• за функцією: око людини і око фото­
апарата;
• за місцем розміщення: підошва чо­
бота і підошва гори;
• за міцністю: залізні двері і залізне
здоров’я;
• за цінністю: цвіт виш ні і цвіт
нації;
• за емоційним вираженням: чорна
сукня і чорна заздрість;
• за звучанням: людина стогне і зем­
ля стогне.
Інколи спільних ознак може бути
кілька: крило літака схоже на крило
птаха і формою, і розміщенням, і
функцією.
Різновидом метафори є уособлення
— перенесення властивостей живих
істот на предмети, явища природи:
годинник б’є, сонце встає, небо
плаче, Дніпро реве, хвилі грають,
тополі розмовляють.
Метафори розрізняють і за стиліс­
тичною роллю в реченні:
111
УКРА ЇНСЬКА МОВА
• загальнонародні метафори (сухі,
мертві, стерті), які втратили об­
разність і виконують суто номіна­
тивну функцію:
м инув рік, ручка дверей, вушко гол­
ки, дощ іде, чашечка тюльпана,
грім оплесків, зоря надії;
• образні, індивідуально-авторські,
поширені в художній літературі:
Вишневі пахощі думок (М.Драй-
Хмара ).
Вишневий вітер на чолі (І. Драч ).
Смаглява ніч в колисці гір
Гойдала місяця малого.
Д. Павличко.
Очі розкрила конвалія біла
І в здивуванні застигла, зомліла.
Олександр Олесь.
І сад цвіте, і горличка туркоче,
І тихий промінь на покосі спить.
Г. Чубач.
Я — добрий вітер,
Я пасу вам хмари
На голубих лугах ясного неба.
І. Муратов.

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.