Синекдоха (від грецького Synek­
doche — співвіднош ення) — це пере­
несення назви з одного предмета на
інший за кількісним співвідношен­
ням між ними, тобто відбувається
кількісна заміна понять:
• замість назви цілого предмета мо­
же вживатися назва його частини:
носа не показує; ноги моєї там не
буде.
Повз них все йш ли і йшли підняті
коміри, капелю хи, кепки і спеців­
ки, окуляри і берети, цокали ту­
фельки і човгали матерчаті боти.
Час від часу проходили роздуті
портфелі ( Є. Носов);
* вживання однини замість множи­
ни, рідше навпаки: зібралася вся
школа, держ авна копійка, наш
люд, хви ля в берег б’є дзвінка.
Синекдоха наявна й у таких сло­
восполученнях, як сто шабель (сто
бійців), мати руку (знайомого), Чер­
воний Капелюшок (дівчинка в черво­
ному капелюшку), заклеїт и вікна
(заклеїти рами вікон).
Отже, багатозначність (полісемія)
слів — це властивість слів уживатися
в різних значеннях. Джерело бага­
тозначності — у переносних значен­
нях (у метафорі, метонімії, синек­
досі). Без переносного вживання слів
немає мови художнього твору. У на­
веденій нижче поезії цікава палітра
слів, ужитих у переносному значен­
ні, і це великою мірою зумовлює ори­
гінальне, яскраве звучання вірша:
Цей ліс живий. У нього добрі очі.
Ш умлять вітри у нього в голові.
Старезні пні, кошлаті поторочі,
Літопис тиші пишуть у траві.
Дубовий Нестор дивиться крізь
пальці
На білі вальси радісних беріз.
І сонний гриб в смарагдовій
куфайці
Дощу напився і за день підріс.
Багряне сонце сутінню лісною
У просвіт хмар показує кіно,
І десь на пні під сивою сосною
Ведмеді забивають доміно.
М алі озерця блискають незлісно.
Колише хмара втомлені громи.
Поїдемо поговорити з лісом,
А вже тоді я можу і з людьми.
Л. Костенко.