Серед застарілих слів виділяють
дві основні групи — архаїзми та
історизми.
Застаріла лексика неоднорідна за
своїм складом, що пояснюється різ­
ними причинами виходу слів з актив­
ного запасу. Застарілі слова відзнача­
ються також ступенем архаїзації.
Одну групу становлять ті, що зов­
сім вийшли з ужитку. Вони незрозу­
мілі носіям мови на сучасному етапі:
вазнь — щастя, віститель — парла­
ментер, головний — убивця, звідець
— шпигун, просинець — січень; серед
них є слова, що залишилися в деяких
діалектах: марець — березень, кріс —
рушниця.
До іншої групи застарілої лексики
входять слова, що зрідка вживаються
в сучасній літературній мові і, як пра­
вило, зрозумілі її носіям: аршин, гай­
дамака, дзиґарі, панщина, рать.
Історизми — це слова, які вихо­
дять з активного вжитку через те, що
зникли предмети й поняття, позна-
чувані ними:
смерд, кріпак, війт, князь, помі­
щик, земство, повіт, волость, сви­
та, жупан, сап’янці, сагайдак.
Ще у 20-ті рр. XX ст. широко вжи­
валися слова продрозверстка, прод-
подсіток, неп, непман, куркуль та ін.
Перетворюються на історизми ще не­
давно вкрай активні такі слова й сло­
восполучення:
комсомолець, жовтеня, піонер. Гене­
ральний секретар ЦК КПРС та ін.
Серед історизмів можна виділити
такі головні сематичні групи:
1. Слова, що характеризують класову
структуру суспільства:
боярин, вельможа, дворянин, крі­
пак, поміщик, цар, челядь, смерд.
2. Назви колишніх урядових і війсь­
кових чинів, посад:
війт і. городовий, десятник, осаву­
ла, хорунжий, столоначальник.
3. Назви установ минулих епох:
волость, зборня, ратуша, сенат.
4. Назви колишніх професій:
бондар, стельмах, дігтяр, покоїв­
ка, кожум’яка, лакей.
5. Назви старовинної зброї, амуніції:
булава, мушкет, щит, меч, гаків­
ниця, самопал, ятаган.
6. Назви старовинного одягу:
очіпок, плахта, кирея, жупан, сви­
та, намітка.
7. Назви старовинних монет, грошо­
вих одиниць, одиниць виміру:
гріш, гульден, золотник, катерин­
ка, полтина, півкопи, таляр, чер­
вінець, гони, лікоть, аршин, миля.
Історизми не виконують якоїсь
стилістичної функції, а є нейтраль­
ними словами, тобто назвами речей,
явищ, які вживалися в певний істо­
ричний час.
Отже, історизми — це застарілі
слова, які не мають синонімів, слів-
131
УКРАЇНСЬКА МОВА
замінників. Вони використовуються
або в спеціальній історичній літера­
турі, або в художніх творах, коли
треба відтворити колорит певної істо­
ричної епохи.
Архаїзми — це слова, що вийшли з
активного словника мовців, оскільки
їх витіснили інші, які мали з ними
однакове значення. При цьому реа­
лії, позначувані ними, не зникли з
повсякденного людського життя:
Ідесниця — права рука чоло — лоб
спудей — студент вия — шия
перст — палець пїіт — поет
ректи — говорити вої — воїни
возатай — візник зело — дуже
\глагол — слово град — місто
Іланіти — щоки злато — золото
Ізріти — бачити Іврата — ворота
[живіт — життя \рать — військо
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!
Поряд з архаїзмом завжди існує (як синонім)
звичайне сучасне слово.
У зв’язку з цим архаїзми не вживаються з ней­
тральним значенням (цю функцію виконують
їхні синоніми з активної лексики), а завжди
мають стилістичне забарвлення, тому їх ще
називають стилістичними архаїзмами. У ху­
дожній літературі, наприклад, вони виражають
урочистість, пафос, подекуди іронію:
На пою! Без ляку і зневіри
За правду, волю, за наш край!
М. Старицький.
Люди добрі, пожалійте бідолашного
піїти.
Що від горя, від наруги за слізьми не ба­
чить світу.
В. Самійленко.