Новий довідник: Українська мова. Українська література

Предмет фразеології

загрузка...

Фразеологія (від грецьких phrasis
— вираження, вислів та logos — учен­
ня) — розділ мовознавства, що вив­
чає фразеологізми, тобто стійкі спо­
лучення слів.
Фразеологією називають також су­
купність властивих мові усталених
зворотів і висловів.
Фразеологічною одиницею, або
фразеологізмом, називають стійке
сполучення слів, яке, позначаючи
поняття, відтворюється в мові за тра­
дицією, автоматично.
За своїм значенням фразеологізми
сприймаються як одне ціле:
за тридев’ять земель (далеко).
товкти воду в ступі (п о в т о р ю в а т и
142
Лексикологія
одне й те саме), клювати носом
(дрімати), ловити ґави (бути не­
уважним), дати гарбуза (відмови­
ти), ні пари з уст (мовчати), пасти
задніх (відставати), зарубати собі
на носі (надовго запам’ятати), шу­
кати вітра в полі (безрезультатно
шукати кого-небудь).
Основні ознаки фразеологізмів:
1. Усталена (стійка) конструкція сло­
восполучення чи речення.
2. Слова, які є компонентами фразео­
логізмів, утрачають своє значення
й лише разом виражають одне уза­
гальнене поняття.
3. Фразеологізми не створюються в
процесі мовлення, а як готові мовні
одиниці відтворюються в міру по­
треби під час спілкування.
4. Характеризуючи позитивно чи не­
гативно особу, предмет, дію або
явище, фразеологізми надають тек­
сту певного стилістичного (екс­
пресивного) забарвлення.
5. У складі речення фразеологізми
виступають одним членом речення
(найчастіше присудком, обстави­
ною), оскільки виражають одне
лексичне значення.
Фразеологізми можуть формувати­
ся в синонімічні ряди та антонімічні
пари.
Так, про ледарювання можна сказати:
байдики бити, лежня справляти,
собак ганяти, гулі правити, ні за
холодну воду не братися, боки від­
лежувати тощо.
Утекти можна передати іншим
синонімічним рядом:
накивати п’ятами, дати драла,
дати ходу, дати дьору, ноги на
плечі, ноги в руки тощо.
Один з таких синонімічних рядів
фразеологізмів знаходимо в повісті
М. Стельмаха «Щедрий вечір»:
Там (у церкві) я мав і покаятися . і
набратися розуму, якого усе чомусь
не вистачало мені. Та я не дуже
цим і журився, бо не раз чув, що та­
кого добра бракувало не тільки
мені, але й дорослим. І в них теж
чогось вискакували клепки, розси­
хались обручі, губилися ключі від
розуму, не варив баняк, у голові
літали джмелі, замість мізків
росла капуста, не родило в череп­
ку, не було лою під чуприною, ро­
зум якось втулявся аж у п’яти і
на в’язах стирчала макітра.
Антонімічні пари фразеологізмів
передають протилежні значення та
оцінки:
хоч греблю гати (багато) — на ма­
кове зерно (мало);
ляси точити (говорити) — води в
рот набрати (мовчати);
топтати ряст (довго жити) —
дихати на ладан (животіти).
До фразеології належать також на­
родні прислів’я і приказки, влучні вис­
лови видатних осіб (крилаті слова):
УКРАЇНСЬКА МОВА
Вік живи — вік учись. Учитися
ніколи не пізно. Знати мало — ні­
чого не знати. Мудрим ніхто не
вродився. Найбільше багатство —
розум. Науки не носити за плечи­
ма. Розум за гроші не купиш. Свій
розум май і людей питай. Не краса
красить, а розум. Корінь навчання
гіркий, зате плід його солодкий
(Нар. те.).
Караюсь, мучуся, але не каюсь!
Хто матір забуває, того Бог карає.
Наша дума, наша пісня не вмре, не
загине.
Борітеся — поборете!
Учітеся, брати мої, думайте, чи­
тайте, і чужому научайтесь, й
свого не цурайтесь.
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!
І оживе добра слава, слава України!
Т. Шевченко.

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.