Новий довідник: Українська мова. Українська література

Класифікація фразеологізмів

загрузка...

За злитістю компонентів
(слів), які входять до стійких словоспо­
лучень, виділяють три групи фразео­
логічних зворотів (за В. Виноградовим):
фразеологічні зрощення, фразеологічні
єдності і фразеологічні сполучення.
Фразеологічні зрощення — це
стійкі нерозкладні словосполучення,
значення яких не випливає із зна­
чень тих слів, що входять до них:
варити воду (вередувати), собаку
з’їсти (бути майстром), дати бере­
зової каші (побити), пект и раки
(червоніти), зарубат и на носі (за­
пам’ятати), ляси точити (вести
пусті розмови), жити на широку
ногу (жити у великому достатку).
Такі неподільні словосполучення
називають ще ідіомами (від грецько­
го ідіота — особливий, своєрідний
зворот).
Слова в ідіомах настільки міцно по­
єднані одним поняттям, що їх можна
вважати зрощеними, злитими.
Ще приклади ідіом:
робити з мухи слона (перебільшу­
вати), байдики бити (ледарювати),
танцювати під чужу дудку (підко­
рятися), тримати камінь за пазу­
хою (затаїти образу, бути нещи­
рим), нагріти руки (нажитися), ди­
витися крізь пальці (не помічати),
ряст топтати (жити), за ніс води­
ти (обманювати), попасти паль­
цем у небо (не вгадати).
Ідіоми можуть уступати між собою
в синонімічні зв’язки:
Ні пари з уст і тримати язик за
зубами — мовчати.
У більшості випадків ідіоми до­
слівно іншими мовами перекласти не
можна, вони мають установлені
відповідники.
ПОРІВНЯЙТЕ!
Українська мова Російська мова
замилювати очі втирать очки;
байдики бити бить баклуши;
розбити глека чёрная кошка пробежала;
144
Лексикологія
яК муха в окропі как белка в колесе;
голий як бубон гол как сокол;
пахне смаленим__________шутки плохи._____
фразеологічні єдності — це такі
фразеологічні сполучення, загальне
значення яких певною мірою моти­
вується значенням тих слів, що до
них уходять. Наприклад:
крапля в морі (небагато), замітати
сліди (приховувати), заливатися
слізьми (безутішно плакати), товк­
ти воду в ступі (повторювати), зго­
рати від сорому (червоніти).
Фразеологічні єдності не мають
такого міцного поєднання слів, як
зрощення.
Якщо фразеологічні зрощення
неможливо поповнювати іншими
компонентами (не можна врізати
(високого чи зеленого) дуба), то у
фразеологічних єдностях це іноді до­
пускається: зіт ерт и в порошок — (зі­
терти в дрібний порошок).
Фразеологічні сполучення — це
такі стійкі мовні звороти, у яких
один з компонентів має самостійне
значення, що конкретизується в по­
стійному зв’язку з іншими словами.
Так, слово брати втримує своє лек­
сичне значення, але в поєднанні з рі­
зними іменниками виявляє конкрет­
не значення єдиного фразеологізму:
нічого в рот не брат и (нічого не
їсти), брати гору (перемагати когось,
Щось), брати близько до серця (бо­
лісно переживати що-небудь), брати
на глум (глузувати), брати руш ники
(свататися) тощо.
Як бачимо, центральне слово в них
є стійким і не може бути замінене
іншим, а залежні слова можуть вира­
жатися синонімічним словом:
порушити питання
(поставити, підняти );
здобути перемогу
(отримати, одержати );
приступити до роботи
(розпочати, почати);
мати на увазі (брати до уваги,
звертати увагу ) тощо.
За класифікацією М. Шанського,
виділяють іще фразеологічні висло­
ви — стійкі мовні звороти, які скла­
даються зі слів з вільним значенням,
але в процесі мовлення відтворюють­
ся як сталі мовні одиниці.
Фразеологічні вислови (словосполу­
чення) номінативного типу — це мовні
кліше, виражені переважно простим
словосполученням:
звітно-виборча кампанія, охорона
здоров’я, ядерна безпека, пленарне
засідання, визвольний рух, пат ­
ріотичне виховання, ринкова еко­
номіка, експериментальна сит у­
ація, перехідний період, соціальна
програма, боротьба зі злочинніс­
тю, коло інтересів тощо.
Поява кліше пов’язана з повто­
рюваністю ситуацій. За цих умов
навколо стрижневого слова утво­
рюється відносно постійний набір
145
УКРАЇНСЬКА МОВА
слів, що набувають звичності в нази­
ванні й звучанні. Такі сполуки слів
перетворюються на стандартні.
Фразеологічні вислови комуніка­
тивного типу (речення): прислів’я,
приказки, крилаті вислови.
Прислів’я — це усталений ви­
слів повчального характеру, який в
образній формі формулює певну
життєву закономірність і виражає
переважно етичну ідею.
Особливістю прислів’їв є те, що во­
ни мають здебільшого римовану фор­
му, складаються з двох частин.
Змістом другої частини є проти­
ставлення першій або висновок:
Не копай комусь ями, бо й сам у неї
впадеш.
Ранні пташки росу п’ють, а пізні
слізки ллють.
Здобудеш освіту — побачиш біль­
ше світу.
Я ке коріння, таке й насіння.
Не спитавши броду, не лізь у воду.
Я к вовка не годуй, а він у ліс
дивиться.
Приказка — сталий народний
вислів узагальненого змісту, який
часто виконує функцію образної
характеристики якогось предмета чи
ситуації, але не формулює певного
правила:
Кожна квітка по-своєму пахне.
І стіни вуха мають.
Пропав ні за цапову душу.
Дружній череді вовк не страшний.
Порожній млин і без вітру меле.
Одного поля ягода.
Друзі пізнаються в біді.
Від прислів’їв приказки відрізня­
ються тим, що в них немає висновків
(другої частини вислову).
Крилаті вислови — часто пов­
торювані влучні словесні формули.
До них належать вислови видатних
політичних діячів та історичних осіб,
філософів, письменників:
М ить, зупинись! (Й .-В. Гете).
Бути чи не бути (В. Шекспір).
Герой нашого часу (М. Лєрмонтов).
Людина у фут лярі (А. Чехов).
М овчання — знак згоди (Терен-
цій). Крапля камінь точить (Ові-
дій). Кожен фініш — це, по суті,
старт (Л. Костенко).

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.