За злитістю компонентів
(слів), які входять до стійких словоспо
лучень, виділяють три групи фразео
логічних зворотів (за В. Виноградовим):
фразеологічні зрощення, фразеологічні
єдності і фразеологічні сполучення.
Фразеологічні зрощення — це
стійкі нерозкладні словосполучення,
значення яких не випливає із зна
чень тих слів, що входять до них:
варити воду (вередувати), собаку
з’їсти (бути майстром), дати бере
зової каші (побити), пект и раки
(червоніти), зарубат и на носі (за
пам’ятати), ляси точити (вести
пусті розмови), жити на широку
ногу (жити у великому достатку).
Такі неподільні словосполучення
називають ще ідіомами (від грецько
го ідіота — особливий, своєрідний
зворот).
Слова в ідіомах настільки міцно по
єднані одним поняттям, що їх можна
вважати зрощеними, злитими.
Ще приклади ідіом:
робити з мухи слона (перебільшу
вати), байдики бити (ледарювати),
танцювати під чужу дудку (підко
рятися), тримати камінь за пазу
хою (затаїти образу, бути нещи
рим), нагріти руки (нажитися), ди
витися крізь пальці (не помічати),
ряст топтати (жити), за ніс води
ти (обманювати), попасти паль
цем у небо (не вгадати).
Ідіоми можуть уступати між собою
в синонімічні зв’язки:
Ні пари з уст і тримати язик за
зубами — мовчати.
У більшості випадків ідіоми до
слівно іншими мовами перекласти не
можна, вони мають установлені
відповідники.
ПОРІВНЯЙТЕ!
Українська мова Російська мова
замилювати очі втирать очки;
байдики бити бить баклуши;
розбити глека чёрная кошка пробежала;
144
Лексикологія
яК муха в окропі как белка в колесе;
голий як бубон гол как сокол;
пахне смаленим__________шутки плохи._____
фразеологічні єдності — це такі
фразеологічні сполучення, загальне
значення яких певною мірою моти
вується значенням тих слів, що до
них уходять. Наприклад:
крапля в морі (небагато), замітати
сліди (приховувати), заливатися
слізьми (безутішно плакати), товк
ти воду в ступі (повторювати), зго
рати від сорому (червоніти).
Фразеологічні єдності не мають
такого міцного поєднання слів, як
зрощення.
Якщо фразеологічні зрощення
неможливо поповнювати іншими
компонентами (не можна врізати
(високого чи зеленого) дуба), то у
фразеологічних єдностях це іноді до
пускається: зіт ерт и в порошок — (зі
терти в дрібний порошок).
Фразеологічні сполучення — це
такі стійкі мовні звороти, у яких
один з компонентів має самостійне
значення, що конкретизується в по
стійному зв’язку з іншими словами.
Так, слово брати втримує своє лек
сичне значення, але в поєднанні з рі
зними іменниками виявляє конкрет
не значення єдиного фразеологізму:
нічого в рот не брат и (нічого не
їсти), брати гору (перемагати когось,
Щось), брати близько до серця (бо
лісно переживати що-небудь), брати
на глум (глузувати), брати руш ники
(свататися) тощо.
Як бачимо, центральне слово в них
є стійким і не може бути замінене
іншим, а залежні слова можуть вира
жатися синонімічним словом:
порушити питання
(поставити, підняти );
здобути перемогу
(отримати, одержати );
приступити до роботи
(розпочати, почати);
мати на увазі (брати до уваги,
звертати увагу ) тощо.
За класифікацією М. Шанського,
виділяють іще фразеологічні висло
ви — стійкі мовні звороти, які скла
даються зі слів з вільним значенням,
але в процесі мовлення відтворюють
ся як сталі мовні одиниці.
Фразеологічні вислови (словосполу
чення) номінативного типу — це мовні
кліше, виражені переважно простим
словосполученням:
звітно-виборча кампанія, охорона
здоров’я, ядерна безпека, пленарне
засідання, визвольний рух, пат
ріотичне виховання, ринкова еко
номіка, експериментальна сит у
ація, перехідний період, соціальна
програма, боротьба зі злочинніс
тю, коло інтересів тощо.
Поява кліше пов’язана з повто
рюваністю ситуацій. За цих умов
навколо стрижневого слова утво
рюється відносно постійний набір
145
УКРАЇНСЬКА МОВА
слів, що набувають звичності в нази
ванні й звучанні. Такі сполуки слів
перетворюються на стандартні.
Фразеологічні вислови комуніка
тивного типу (речення): прислів’я,
приказки, крилаті вислови.
Прислів’я — це усталений ви
слів повчального характеру, який в
образній формі формулює певну
життєву закономірність і виражає
переважно етичну ідею.
Особливістю прислів’їв є те, що во
ни мають здебільшого римовану фор
му, складаються з двох частин.
Змістом другої частини є проти
ставлення першій або висновок:
Не копай комусь ями, бо й сам у неї
впадеш.
Ранні пташки росу п’ють, а пізні
слізки ллють.
Здобудеш освіту — побачиш біль
ше світу.
Я ке коріння, таке й насіння.
Не спитавши броду, не лізь у воду.
Я к вовка не годуй, а він у ліс
дивиться.
Приказка — сталий народний
вислів узагальненого змісту, який
часто виконує функцію образної
характеристики якогось предмета чи
ситуації, але не формулює певного
правила:
Кожна квітка по-своєму пахне.
І стіни вуха мають.
Пропав ні за цапову душу.
Дружній череді вовк не страшний.
Порожній млин і без вітру меле.
Одного поля ягода.
Друзі пізнаються в біді.
Від прислів’їв приказки відрізня
ються тим, що в них немає висновків
(другої частини вислову).
Крилаті вислови — часто пов
торювані влучні словесні формули.
До них належать вислови видатних
політичних діячів та історичних осіб,
філософів, письменників:
М ить, зупинись! (Й .-В. Гете).
Бути чи не бути (В. Шекспір).
Герой нашого часу (М. Лєрмонтов).
Людина у фут лярі (А. Чехов).
М овчання — знак згоди (Терен-
цій). Крапля камінь точить (Ові-
дій). Кожен фініш — це, по суті,
старт (Л. Костенко).
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: Предмет фразеології
Наступна: Джерела української фразеології