Службові морфеми — префікс,
суфікс, закінчення (афікс), постфікс,
Інтерфікс.
Вони служать для творення нових
слів і форм слова, а тому бувають:
• словотворчі:
день — щодень; правда — неправ
да; туман — туманний; берег —
прибережний; стрибати — стри
бок; бігти — збігтися;
• формотворчі:
казка — казки — казку — казкою…
мудрий — мудріший — наймудрі-
ший (форми вищого і найвищого
ступенів порівняння прикметників);
читати — читав (форма минуло
го часу дієслова);
робити — зробити (форма доко
наного виду дієслова);
відпочивати — відпочиваючи (діє
прислівник як форма дієслова).
Префікс (від латинського ргае^хив
— прикріплений перед чим-небудь) —
частина слова, яка стоїть перед коре
нем і служить для утворення нових
слів (смерть — безсмертя, мороз —
паморозь, звуковий — надзвуковий,
важливий — архіваж ливий, будува
ти — перебудувати, нині — донині)
або форм слів (білий — пребілий,
писати — написати).
Інша назва морфеми — приросток.
Найчастіше у слові один префікс,
але їх може бути два (щонайвищий) і
більше (пере-роз-по-діл). За допо
могою префіксів творяться нові слова
того ж лексико-граматичного роз
ряду (іменник —> іменник, при
кметник — ►прикметник, дієслово —*
дієслово).
149
УКРАЇНСЬКА НОВА
Примітка. Префіксоїди — це початкові
елементи складних слів типу nie-, капів-,
супер-, контр-, екс-:
півроку, напів’яскравий, супермодний,
контр-адмірал, екс-чемпіон.
Суфікс (від латинського suffixus —
прикріплений, підставлений) —
службова морфема, яка стоїть після
кореня й служить для утворення
нових слів і словоформ.
У цьому ж значенні вживається
термін «наросток*.
Більшість суфіксів виконує в мові
словотворчу роль:
брат — братерство;
бандура — бандурист;
саджати — саджанець;
море — морський;
фарба — фарбувати.
Формотворчими виступають су
фікси дієслів, ступенів порівняння
прикметників та прислівників, діє
прикметників :
гукати — гукнути, коротко —
коротше, зачинити — зачинений.
Суфікси в основному закріплю
ються за певними частинами мови.
Постфікс (від латинського post-
fixus — прикріплений після) —
службова морфема, що стоїть у кінці
слова (після закінчення) і має слово
творче чи формотворче значення. До
постфіксів належать частки -ся ( -сь ),
-який, -небудь, -но, -бо:
вчити — вчитися, будь-який, хто-
небудь, прийди-но, читай-бо.
Примітка. У шкільній практиці їх
відносять до суфіксів.
Інтерфікс (від латинського inter-
fixum — прикріплений між) — спо
лучна голосна, що використовується
при утворенні складних слів. Інтер
фікси (о, е, є, а, од:) поєднують корені
(два і більше) в одне самостійне
слово:
лісостеп, зорепад, працездатний,
життєрадісний, сорокаметровий,
двохсотий, грязеводолікарня.
Закінчення (ф лексія, від латин
ського flexio — згинання, перехід) —
службова змінна морфема, яка утво
рює нові словоформи і служить для
зв’язку слів у реченні. Наприклад,
слово картина граматично пов’я
зується з дієсловом за допомогою
закінчення -у (малювати картину),
з іменником — за допомогою за
кінчення -и (малювання картини), а
з дієприкметником — закінчення -ою
(зачарований картиною). Закінчен
ня виражає граматичне значення
слова (відмінок, рід, число, особу).
Щоб визначити закінчення, треба
слово провідміняти за відмінками
(іменник, прикметник, числівник,
займенник, дієприкметник) або осо
бами (дієслово).
Н. вір-а 1 ос. одн. вір-ю
Р. вір-и 2 ос. одн. вір-ииі
Д. вір-і 3 ос. одн. вір ить
УВАГА!
Закінчення мають тільки змінні слова. —
150
Морфеміка. Словотвір
В одних словоформах закінчення
виражається звуками (біла береза
росла — повне), в інших його немає
(зелен клен ріс — нульове).
Нульове закінчення виділяється
шляхом співставлення з іншими фор
мами слова, у яких воно виражене
матеріально (звуками).
Наприклад, у слові дощ О — ну
льове закінчення, яке вказує на чоло
вічий рід, називний відмінок, однину
іменника. Його можна визначити у
порівнянні зі словоформами дощ-у,
дощ-ем, на дощ-і.
У формах ясен, дрібен, рад (короткі
прикметники), гір, книг, зірок, сер
дець (родовий відмінок множини
іменників), любов, радіст ь, вірність
(називний відмінок однини імен
ників) — нульове закінчення, яке
позначається □ або 0 .
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: Кореневі морфеми
Наступна: Основа слова