У процесі історичного розвитку мо­
ви первинний морфемний склад час­
тини слів зазнав змін. Цьому також
сприяють чергування звуків, явища
уподібнення, випадання окремих
звуків та їх установлення.
Розрізняють такі зміни в мор­
фемній будові слів: спрощення, уск­
ладнення, перерозклад.
Спрощення — це такі зміни в бу­
дові слова, коли окремі морфеми
втрачають своє самостійне значення
й зливаються з іншими, тобто слово
втрачає здатність ділитися, основа
стає непохідною. Наприклад, у сло­
вах сучасний, пагінець, посуд, обруч
уже не виділяються префікси су-,
па-, по-, об-\ вони зрослися з кореня­
ми. Так само іменники жир, мило,
діло, вікно вже сприймаються як
безсуфіксні, хоч у давні часи вони
були похідні, утворені суфіксами
р-, -л-, -Н-.
Перерозклад — це переміщення
меж морфем у слові: до кореня
приєднуються префікси чи суфікси,
зливаючись з ним, або навпа­
ки (к о с /и н /к /а — коси н /к/а,
вуд/л /и щ /е — в у д л /и щ /е ). Так, у
словах вісник, робіт ник суфікс -н-
злився із суфіксом -ик; перероз-
кладом є злиття двох префіксів (не­
доплата, небезпека). Це відбуваєть­
ся із словами інш омовного похо­
дження, при засвоєнні яких частина
кореня збігається з наявним в
українській мові суфіксом. Наприк­
лад, у засвоєному з німецької мо­
ви слові зонт ик (d er Zondek) на
українському ґрунті сполучення
звуків ик збіглося за звучанням із ти­
повими для іменників суфіксами -ик-
[ножик, хвостик). Н епохідні слова
почали сприйматися як похідні,
з’явилося слово зонт з обірваним ко­
ренем, що нагадує в українській мові
утворення (ніж — ножик, хвіст ~~
хвостик). Тільки в поданому прик­
ладі все відбулося навпаки: зонтик
— зонт, єхидна (з грецької мови) —
єхида.
Ускладнення — процес, при якому
непохідна основа перетворюється на
похідну, а неподільна морфема стає
подільною.
Так, в іншомовному слові марка
(від німецького der M ark) суфікса -к-
немає, але в українській мові за ана­
логією до слів ручка, нірка в ньому
152
стали виділяти суфікс -к- (звідси —
марочний). У слові л ек ц ія (від
латинського lectio — чит ання) з поя­
вою слова л ек т о р стали виділяти
корінь лекц- ( л е к т ■).
Спостерігаються так ож зміни на
стику морфем у слові довгобразий
(зник другий кореневий о — довгооб­
разий); у словах п аризький, козаць­
кий, чеський, одеський суф ікс -ськ-
злився з кінцевим приголосним коре­
ня (ж, К, X, с).