Це найпош иреніш ий спосіб тво­
рення нових слів за допомогою р із­
них словотворчих афіксів (морфем).
П рефіксальний. Спосіб творення
слів за допомогою п реф ікса, який
приєднується до твірної основи:
дід — п радід, загол овок — п ід за го ­
ловок, бесіда — сп івбесіда, др уг —
н едруг, гарм он ія — д и сгарм он ія
(іменники); добрий — предобрий,
високий — зависокий, важ ливий —
архіваж ливий (прикметники); ни­
ні — донині, за вт р а — п іс л я за в т ­
ра (прислівники).
Префіксальний спосіб є основним у
творенні дієслів від дієсл івн и х основ.
155
УКРАЇНСЬКА МОВА
УВАГА!
Цим способом творяться слова лише однієї
частини мови.
Суфіксальний. Спосіб творення
слів за допомогою суфіксів, які
приєднуються до твірної основи.
іменникові суфікси
сестра сестричка
сонце сонечко
вітер вітерець
зоря зіронька
ядерний ядерник
глибокий глибочина
мудрий мудрець
веселий веселун
прикметникові суфікси
розум розумний
широкий широченний
душа душевний
козак козацький
дієслівні суфікси
квітка квітчати
учитель учителювати
сухий сушити
прислівникові
радісний радісно
гарячий гаряче
два двічі
УВАГА!
Цим способом творяться слова як однієї, так і
різних частин мови.
Префіксально-суфіксальний.
Спосіб творення слів шляхом одно­
часного приєднання до твірної осно­
ви суфікса й префікса.
156
Цим способом творяться:
• іменники
свічка — підсвічн и к;
вікно — підвіконн ик;
тиша — зат иш ок;
хвіст — прихвост ень;
• прикметники
час — сучасний;
межа — безмеж ний;
брова — надбрівний;
на столі — наст ільний;
• дієслова
світлий — висвіт лит и;
вищий — перевищ ит и;
десятеро — подесят ерит и;
свій — присвоїт и;
• прислівники
літ ній — по-літ ньом у;
гора — згори;
п’ять — у п ’ят е;
латинь — по-лат ині.
УВАГА!
Якщо нове слово утворилося за допомогою
суфікса від твірної основи, у якій є префікс, то
спосіб творення — суфіксальний, бо префікс у
словотворенні участі не бере.
М ІРКУЙ ТЕ ТАК!
У слові безпартійний легко виділяється пре­
фікс без- і суфікс Але чи утворився цей прик­
метник суфіксально-префіксальним способом?
Щоб відповісти на це запитання, треба знайти
твірне слово. Легко встановити, що ним Ј
партійний. Зіставивши похідне слово безпар­
тійний з твірним словом партійний, визнача­
ємо один словотворчий афікс — префікс без-.
Отже, слово безпартійний утворилося префіксаль-
ним, а не суфіксально-префіксальним способом^
Морфеміка. Словотвір
Постфіксальний. Спосіб творення
слів шляхом приєднання до твірної
основи постфікса (ся, -сь, -но, -небудь
і т.д.). Наприклад:
умивати —ум иват ися;
мирити — мирит ися;
прийди — прийди-но;
хто — хт о-небудь.
Безафіксний. Спосіб творення слів
шляхом укорочення (усічення) твір­
ного слова, здебільш ого відкиданням
суфіксів, і тому деяк і мовознавці його
ще називають безсуфіксним.
Так творяться безсуфіксні іменни­
ки, твірними основами для яких мо­
жуть бути:
• прикметники
блакит-н-ий —* блакит ь, зелен-ий
-> зелень, син ій —*■ синь, велик ий
-» велич, молод-ий —* молодь;
• дієслова
захист-и-ти —* захист , переход и-
ти —» перехід, спів-а-т и —* спів, біг­
ти —» біг, об-ш ук-ува-ти — ►обшук,
запис-ува-ти —* запис.
УВАГА!
Безсуфіксні віддієслівні іменники помилково
розглядають як такі, що утворені префіксаль­
ним способом. Але в префіксальних іменниках
префікс приєднався до іменникової основи
(про-зелень), а безсуфіксні утворилися від
Дієслівних основ (закидати —» закид).
Складання. Спосіб творення нових
слів шляхом складання твірних ос­
нов або їхніх частин.
Поширений в українській мові
спосіб словотворення поділяється на:
• основоскладання;
• словоскладання;
• абревіацію.
Основоскладання
Нове слово твориться внаслідок
складання двох і більше твірних ос­
нов. Базою для творення таких слів є
наявні в мові сполучення:
• з незалежним (сурядним) зв’язком:
ліс + степ — лісостеп;
м’ясо -г молоко — м ’ясо-молочний;
фізичний т математичний —
фізико-математичний;
зелений + жовтий —* зелено-жовтий;
• із залежним (підрядним) зв’язком:
зорі падають — ■зорепад;
літературу знати —* літературо­
знавство;
нова будова -* новобудова;
сільське господарство —* сільсько­
господарський;
східні слов’яни —»східнослов’янський.
УВАГА!
Цей спосіб може супроводжуватися суфіксацією:
правобережний, полководеиь. землезнавство.
Слова, утворені способом осново­
складання, називають складними.
Частини складних слів можуть
поєднуватися сполучними голосними
о, е, є, (інт ерфікс) або без них.
Зверніть увагу на вживання спо­
лучних голосних!
157
УКРАЇНСЬКА МОВА
Пишемо о;
• якщо перша частина складного
слова — прикметник:
чорнозем, широколистий, старо­
слов’янський,
але:
давньоруський, синьоокий, середньо­
віччя (прикметники м’якої групи);
• якщо перша частина складного
слова — іменник або займенник,
основа яких закінчується на твер­
дий приголосний (зокрема на
шиплячий):
літопис, книголюб, дощомір, грушо­
подібний,
але:
кожум’яка, овочесховище, очевидний.
Пишемо е:
• якщо основа твірного слова (імен­
ника) закінчується на м’який при­
голосний:
працездатний, бурелом, зорепад,
вугледобувний,
але:
конов’язь, коногін, костоправ, сви­
номатка.
Пишемо є:
• якщо основа твірного слова закін­
чується на й або м’який подовже­
ний приголосний:
краєзнавство, життєпис, боє­
здатний, життєрадісний.
Складні слова можуть утворювати­
ся й без сполучних голосних — шля­
хом безпосереднього приєднання ос­
нови до основи:
Київгаз, Ужгород, чотирикутник
одноденний, радіомовлення.
Словоскладання
Утворення слів шляхом поєднання
двох слів (а не основ) без допомоги
сполучних голосних:
ходив-ходив, хліб-сіль, батько-ма-
ти, срібло-злото, прем’єр-міністр,
туди-сюди, фільм-опера.
УВАГА!
Такі складні слова пишемо через дефіс._______
Абревіація
Утворення нових слів також скла­
данням, але не цілих слів чи їхніх ос­
нов, а тільки початкових частин (від
італійського аЬЬгеиіаіига — скоро­
чення). У результаті виникає склад-
носкорочене слово — абревіатура.
Способи утворення абревіатур:
• від частини твірної основи і цілого
слова:
телецентр ( телевізійний центр),
держадміністрація (державна ад­
мініст рація), редколегія (редак­
ційна колегія );
• від початкових частин кожного
твірного слова:
юннат (юн-ий нат-ураліст), фізорг
(ф із-культ урний орг-анізатор)>
військкор (військ-овий кор-еспон-
дент ), облвиконком (обл-аснии
викон-авчий ком -іт ет );
Морфеміка. Словотвір
, від початкових звук ів слів (ООН,
НАТО) або початкових букв твір­
них основ:
СНД (читаємо «ес-ен-де») — Спів­
дружність Н езалеж них Держав,
УТН — Українські телевізійні но­
вини, А П Н України — Академія
педагогічних наук України, Х Т З —
Харківський т ракторний завод;
дзот, неп, рагс;
• від комбінування початкових час­
тин і звуків, звуків і цифр тощо:
КамАЗ — Камський автомобіль­
ний завод, ТЕ-154, ЗІЛ-111.АН -24,
зрідка в одному слові поєднується
кілька типів.
Такий спосіб — мішаний:
облвно, УкрНДІ-Мет.
Неморфологічні способи
словотворення
Морфолого-синтаксичний. Спосіб
творення нових слів шляхом перехо­
ду з однієї частини мови в іншу. При
цьому слово набуває нового значен­
ня, змінюючи свої морфологічні оз­
наки й синтаксичну функцію.
УВАГА!
Звучання і написання слова залишається незмінним.
У сучасній українській мові спос­
терігається:
* перехід прикметників і дієприк­
метників в іменники (субс­
тантивація):
майбутнє, минуле, пальне;
колискова, операційна, учитель­
ська, передова, булочна, варенич­
на, хворий, вартовий, черговий;
учений, трудящі, приїжджі;
• перехід іменників у прислівники
(адвербіалізація):
милуватися весною (імен.) — при­
їхати весною (присл.), за стіною
(імен.) — стати стіною (присл.),
займатися бігом (імен.) — бігти
бігом (присл.);
• перехід числівників у прикметни­
ки (ад’єктивація):
перший дзвінок (числ.) — перший
математик у класі (прикм., у зна­
ченні «найкращий»);
• перехід дієприслівників у прислів­
ники (адвербіалізація):
стоячи на одній нозі (дієприсл.) —
їхати стоячи (присл.), сидячи на
землі (дієприсл.) — розмовляти
сидячи (присл.);
• перехід іменників у прийменники
(препозитивація):
накреслив коло (імен.) — коло ха­
ти (прийм.), прийшов кінець
(імен.) — сидів кінець столу
(прийм.).
МІРКУЙТЕ ТАК!
Порівняймо два речення:
Черговий учень витер дошки.
Л / Л Л Л Д А А , — —————
Черговий витер дошку.
У першому реченні черговий — прикметник, на­
зиває ознаку предмета (який?), що вживається у
формі Н. в. одн., чол. р.; виконує синтаксичну
функцію означення.
159
УКРАЇНСЬКА НОВА
У другому черговий — іменник, називає пред­
мет (особу), відповідає иа питання хто?, має
форму Н. в. одн., чол. р. і виступає в ролі підмета.
Лексмко-синтаксичний. Спосіб
творення нових слів шляхом злиття
(зрощення) словосполучень або пов­
нозначних слів із службовими в одне
слово:
на швидку руку — нашвидкуруч;
ні се ні те — нісенітниця;
цього дня — сьогодні;
перекоти поле — перекотиполе;
верни дуб — Вернидуб (прізвище);
п’ять десятків — п’ятдесят;
мимо волі — мимоволі;
попід тином — попідтинню.
УВАГА!
Спосіб зрощення слів в одне слово треба
відрізняти від способу складання основ за допо­
могою сполучних голосних о, е, є. Істотна різни­
ця полягає в тому, що при складанні слів та ос­
нов одне або два слова втрачають закінчення, а
з ними й граматичне значення, а при злитті —
обидва слова поєднуються цілком і закінчення
зберігається в новому слові.
Лексико-семантичний. Спосіб тво­
рення нових слів шляхом переосмис­
лення наявних у мові слів. Унаслідок
цього виникають омоніми. Порівняйте:
корінь (дерева) — корінь (у матема­
тиці, мовознавстві), схід (сторона
світу) — Схід (назва країн Східної
Європи), коваль (професія) —
Коваль (прізвище), Дніпро (річка)
— «Дніпро» (готель).