• Назви конкретних предметів пар­
ної або симетричної будови:
ножиці, двері, сани, ковзани, ноч­
ви, штани, окуляри, ворота, тере­
зи, вила, граблі, лапки, куранти.
• Речовинні:
вершки, макарони, дріжджі, кон­
серви, парфуми, ліки.
• Назви сукупності людей і пред­
метів (збірні):
діти, гроші, копалини, надра.
• Назви часових понять, обрядів,
процесів:
роковини, канікули, заручини,
хрестини, входини, іменини, об­
жинки, приморозки, сутінки, за­
робітки, походеньки.
• Назви ігор:
шахи, шашки, піжмурки.
• Назви абстрактних понять (із
суфіксом -ощ- ):
заздрощі, ревнощі, хвастощі, лі­
нощі, прикрощі, пахощі.
• Деякі власні назви:
Чернівці, Черкаси, Суми, Борт-
ничі, Жовті Води, Афіни, Карпа­
ти, Альпи, Піренеї, Кордильєри.
Іменники такого типу в сучасній
українській мові майже не утворю­
ються. Досить часто вживаються
множинні іменники прикметниково­
го походження:
зернові, бобові, озимі, цитрусові.
Значення числа в невідмінюваних
іменниках виражається синтаксично
— у закінченнях сполучуваних з ни­
ми слів:
нове кашне — нові кашне;
ввічливий рант ьє — ввічливі
рантьє.