У називному відмінку іменники
твердої групи мають закінчення -и, а
м’якої і мішаної — і:
волошки, сосни, левади; тополі,
краплі, ґаздині, груші, пущі.
У родовому відмінку іменники всіх
трьох груп мають нульове закінчення:
лип, хат, перемог, зірок, паляниць,
їдалень, Євпраксій, задач, веж.
Окремі іменники мають тільки за­
кінчення -ів (суддів, старостів) або ті­
льки -ей (мишей, свиней, сімей, статей).
Деякі іменники можуть мати пара­
лельні форми: баб і бабів: губ і губів,
легень і легенів.
УКРАЇНСЬКА МОВА
У частині іменників відбуваються
певні зміни:
• чергування голосних звуків [о], [е]
з [і]:
дороги — доріг, борони — борін, ноги
— ніг, брови — брів,
але в деяких випадках чергування
не відбувається: вод, печер, меж;
• поява вставних голосних між двома
приголосними основи:
вітальні — віталень, сестри — сес­
тер, вишні — вишень, загадки — за­
гадок, сосни — сосон (і сосен), війни
— воєн (і війн).
У знахідному відмінку назви осіб
мають нульове закінчення, спільне з
родовим (зібрати хліборобів, спортс­
менок), інші назви мають закінчен­
ня, спільне з називним відмінком
(зібрати групи, новини). У назвах ко­
мах та деяких тварин можуть бути
паралельні форми: пасу овець і вівці,
розвів бджіл і бджоли.
В орудному відмінку декілька імен­
ників мають паралельні закінчення:
сльозами — слізьми, свинями —
свиньми.
Ряд іменників має лише закінчен­
ня ми:
людьми, дітьми, курми, гусьми.
У місцевому відмінку закінчення
тільки -ях у м’якій та -ах — у твердій
і мішаній групах: (по, на, у) землях,
статтях, сім’ях, легенях, кручах,
калюжах, листоношах, сторонах.
184
УВАГА!
Уникайте поширеної помилки — ненорма­
тивних закінчень у місцевому відмінку множини
-ям, -ам: по селам, полям, дорогам.
У кличному відмінку іменники
мають закінчення, спільне з назив­
ним відмінком множини:
жінки, українки, судді, лисиці,
мрії, вежі.