У називному відмінку іменники
твердої групи мають закінчення -и
(сніги, прапори, праліси, муляри, бо­
ри); -і (-Ї) іменники чоловічого роду
м’якої та міш аної груп (лебеді, про­
філі, вівчарі, ком арі, звичаї).
Іменники середнього роду всіх
трьох груп закінчуються на -а (-я):
вікна, дзеркал а, гілля, знаряддя.
УВАГА!
1. При творенні називного відмінка множини
деякі іменники втрачають суфікси -ин, -анин
(-янин), -чанин:
селянин — селяни;
громадянин — громадяни;
слов’янин — слов’яни;
киянин — кияни;
вірменин — вірмени;
болгарин — болгари;
галичанин — галичани,
але:
гРузин — грузини;
Циган — цигани;
°сетин — осетини;
мордвин — мордвини.
2. Окремі іменники чоловічого роду твердої
гРупи мають паралельні закінчення -и та -а.
Рукави — р у к а в а ; вуси — вуса; грунти —
гРунта (збірне); х л іб і/ — х л іб а (збірне).
3. У деяких іменниках твердої групи спос­
терігається закінчення -і та чергування при­
голосних:
око — очі, вухо — уш і ^частіше в уха), друг —
друзі.
4. Деякі іменники середнього роду, що мають
омонімічні закінчення в називному й знахідному
відмінках, для підсилення множинності дістають
наголошені закінчення:
весілля, свята і весілля, свята.
У родовому відмінку вживаються
закінчення -ів ( їв):
друкарів, атомів, кораблів, морів,
почуттів, звичаїв, повір’їв, при­
слів’їв, обріїв, кілограм ів, солда­
тів, полів (і піль).
Багатьом іменникам властиве
нульове закінчення:
знань0, змагань0, облич0, сто-
літь0, христ иян0, параф іян0,
сіл0, слів0, чудес0, небес0.
І тільки окремі іменники чоловічо­
го і середнього роду мають закін­
чення -ей:
коней, гостей, очей, плечей (і пліч).
Давальний відмінок характери­
зується уніфікованим закінченням
-ам ( лл):
студентам, професорам, інст и­
тутам, комп’ютерам, знанням,
прислів’ям, почуттям.
У знахідному відмінку, як і в од­
нині, назви істот мають закінчення
родового відмінка (бачу синів, а к ­
торів, юристів, політиків, священи­
ків, співробіт ників), а назви неістот
189
УКРАЇНСЬКА МОВА
— називного (бачу клени, ліси, гриби,
береги).
Проте назви деяких свійських тва­
рин мають паралельні закінчення:
напоїти коней і коні,
запрягати волів і воли.
Одноманітними закінченнями ха­
рактеризується орудний відмінок:
• -ами — для іменників твердої і
мішаної груп (віршами, словами,
мечами, бетонярами, зброярами);
• -ями — для іменників м’якої групи
(хлопцями, красенями, кобзаря­
ми, коренями, серцями, морями).
УВАГА!
1. Окремі іменники мають паралельні закінчення:
крилами — крильми: колінами — коліньми: чобо­
тами — чобітьми — чоботями: гостями — гіс-
тьми: конями — кіньми: колесами — колісьми.
2. Закінчення -има властиве іменникам:
очі, уші, плечі — очима, ушима (частіше в уха­
ми), плечима.
У місцевому відмінку характерне
закінчення -ах (-ях) для всіх груп і
родів іменників другої відміни:
на шляхах, у переходах, на лугах,
по узліссях, у проваллях, у кален­
дарях, при слюсарях, у гаях.
Помилкове вживання: по лісам, по
мостам, по переходам, по полям, по
морям, по узгір’ям.