1. Суфікси -ськ-, -зьк-, -цьк- та пестли-
во-зменшувальні -еньк-, -есеньк-,
-ісіньк-, -ю сіньк- пишемо з ь
(м’яким знаком):
217
УКРАЇНСЬКА МОВА
волинський, подільський, празький,
паризький, дрогобицький, кремен­
чуцький; рівненький, гладесенький,
тонісінький, малюсінький;
але
прикметники баский, різкий, дерз­
кий, плоский, в’язкий, боязкий пи­
шемо без м’якого знака, бо суфікс у
них -к (ий ), а попередні приголосні
3, с належать до кореня слова.
2. При творенні відносних прикмет­
ників за допомогою суфікса
-ськ (ий) відбувається чергування
приголосних:
і, ж, з -зьк (ий)
к, ч, ц + -ськ (ий) — ►-цьк (ий)
X, ш, с__________________-ськ (ий)
волзький,збаразький, кавказький;
бахмацький, тростянецький;
карабаський, балхаський, одеський;
але:
студентський, туристський,
ужгородський, цюрихський, нью-
йоркський.
З.У наголошених прикметникових
суфіксах -енн-, -анн-, -янн- із
значенням збільшеної ознаки пи­
шемо -нн-:
здоровенний, широченний, нездо­
ланний, невблаганний, несказан­
ний, незрівнянний;
але:
нездоланий, несказаний пишемо -н-.
4. У суфіксах деяких прикметників
старослов’янського походження
пишемо дві літери Н-:
священний, вогненний, блажен­
ний, благословенний тощо.
5. У присвійних прикметниках, утво­
рених від іменників І відміни, пи­
шемо суфікс -ин- ( -їн ), а не -ін-;
бабусин, мамин, Миколин, Галин, Ві-
рин, Сонин, Ольжин, Меланчин; Ма­
рин, Софіїн, Зоїн (після голосного).
6. Для вияву неповної ознаки в прик­
метниках уживаються суфікси
-уват-, -юват-:
довгуватий, важ куват ий, сірува­
тий, синюватий;
-оват- уживається, якщо на [о] па­
дає наголос: плисковат ий (форма
предмета). На позначення високо­
го ступеня ознаки вживається су­
фікс -овит-; т алановит ий, гордо­
витий.
7. Суфікси -об-, -ев-, -єв- утворюють
відносні прикметники й ужива­
ються залежно від кінцевого при­
голосного твірної основи:
• після твердих приголосних
використовується -об- (зокрема й
після шиплячих), якщо наголос
падає на закінчення; за цієї умо­
ви він уживається й після кінце­
вого [;] твірної основи:
кленовий, зим овий, к а з к о в и й >
сливовий, дощ овий, п л ащ ови й ,
речовий, крайовий;
• суфікс -ев- уживається після
м’якого приголосного твірної ОС­
НОВИ й після шиплячих, якщ о на­
голос падає переважно на основу:
218
Граматико: морфологія, синтаксис
березневий, грудневий, ситце­
вий, овочевий, груш евий;
• суфікс -єв- уживається в прик­
метниках, твірна основа яких
закінчується на [у] або на подов­
жений м’який приголосний, а
наголос падає на основу:
алюмінієвий, життєвий, насін­
нєвий, мовленнєвий, суттєвий.
8. У словах іншомовного походження
після приголосних д, т, з, с, ц, ч, ш,
ж, р (правило «дев’ятки») пише­
мо суфікс -ичн-, після решти при­
голосних —- ічн-, а після голосних
— їчн-:
математичний, фізичний, медич­
ний, історичний, музичний, орто­
педичний, модерністичний; філо­
логічний, хім ічний, академічний;
прозаїчний, архаїчний, героїчний.