Означальними називають займенни­
ки, що вказують на узагальнену ознаку
предмета, явища. До них належать:
весь (увесь), усякий (усяк), кож­
ний (кожен), жодний (жоден),
інший, сам, самий.
Займенник весь (увесь) указує на
сукупність предметів або на повне
охоплення предмета дією чи ознакою:
За Україну! З огнем завзяття ру­
шаймо, браття, всі вперед!(М. Во­
роний ).
До тебе Батьківщино — земле
вічна, ведуть усі стежки й усі доро­
ги (Б.-І. Антонин).
Займенники кожний (кожен), уся­
кий (рідше — усяк) дуже близькі за
значенням: вони виражають виділен­
ня предмета з сукупності однорідних
предметів:
І кожен фініш — це, по суті,
старт (Л. Костенко).
Кожна птиця має свій голос,
Кожне поле має свій колос,
Кожна справа має свої почини,
Кожна казка — свої причини.
Л. Костенко.
Займенник жодний (жоден) ужива­
ється в значенні «ні один», «ніякий»:
І миті жодної не можна повернути,
Щоб заново, по-іншому прожить.
В. Симоненко.
Примітка. Дехто з мовознавців, зважаю­
чи на лексичне значення, відносить займен­
ник жодний до розряду заперечних.
Займенник інший указує на відок­
ремлення, відмежування особи чи
предмета від подібних до нього або
раніше названих:
Не маю зла до іншого народу
(М. Вінграновський ).
Мислив я, що кожне серце
Має інший ритм одмінний,
Інший біль, іншу радість,
Інший стук і іншу кров.
М. Рильський.
Займенники сам і самий, незважа-
ючи на схожість, розрізняються зна­
ченням.
228
Зай м енник сам {сама, само ( саме)
— наголос на закінченні) указує на
особу, що виконує дію без сторонньої
допомоги, або ж на предмет, що може
діяти самостійно:
У дорогу збирався сам, непомітно
для рідних (В. Козаченко).
Добрий товар хвалити не треба:
він хвалить себе сам . Н авчай
інших і сам навчишся (Нар. те.).
Цей же займенник уживається з
іменниками, що позначають осіб,
істот, або з особовими займенниками
ймає форму роду та числа:
Друг сам, відгукнувся. Подруга са­
ма прийшла. Д рузі самі згадали.
Займенник сам може виступати із
значенням «один»:
Я сам. Вікно. Сніги (П. Тичина ).
Займенник самий (сама, саме —
наголос на корені) указує на крайню
просторову або часову межу іменни­
ка, при якому він ужитий:
до самого моря, того самого дня,
перед самою грозою, коло самих
дверей.
Сріблястий шлях, прокладений
місяцем, простягся морем до само­
го берега (Д. Ткач ).
У сполученні з іменником та вка­
зівним займенником уживається для
підкреслення тотожності:
той самий день, ті ж самі люди, у
Щ саму годину.