Новий довідник: Українська мова. Українська література

Активні та пасивні дієприкметники, їхнє творення

загрузка...

Дієприкметники за своїм значен­
ням поділяються на дві групи: ак­
тивні та пасивні.
Активні дієприкметники. Такі діє­
прикметники виражають ознаку
предмета, зумовлену дією самого
предмета:
листок позеленів — позеленілий
листок;
листя зів’яло — зів’яле листя.
Активні дієприкметники мають
форми теперішнього (достигаючі
вишні, палаючий обрій, лежачий ка­
мінь, терпляча бабуся) і минулого
часу (розквітле дерево, зарослий ста­
вок, засохлий пеньок, розчервонілий
від бігу).
Активні дієприкметники теперіш­
нього часу творяться від основи тепе­
рішнього часу неперехідних і пере­
хідних (зрідка) дієслів недоконаного
виду за допомогою суфіксів:
• -уч-,-юч- — від дієслів І дієвідміни:
ріжуть — ріжучий;
крокують — крокуючий;
• -ач-, -яч—-для дієслів II дієвідміни:
лежать — лежачий;
дрижать — дрижачий;
ходять — ходячий,
Потонули всі вогні
В сиве марево тремтяче.
С. Горлач.
Коли весною зацвіте трава
В палаючих серпанках,
В степ на курган крутий іде
Старенька зморена журавка.
Д. Луценко.
Активні дієприкметники минуло­
го часу творяться від основи інфі­
нітива (лише неперехідних ДІЄСЛІВ
доконаного виду) за допомогою су­
фікса -л-;
почорніти — почорнілий;
посивіти — посивілий;
ожити — ожилий;
пригоріти — пригорілий;
змарніти — змарнілий.
В зів’ялих листочках
Хто може вгадати
Красу всю зеленого гаю?
І. Франко.
І хай сердець розквітлих чисті
звуки
Мелодією щастя прозвучать.
Л. Забашта.
“ УВАГА!
До особливостей творення таких дієприк­
метників належить утрата суфікса -ну- інф|НІ’
тивної основи й випадіння кінцевого приголос­
ного основи:
збліднити — зблідлий;
замерзнути — замерзлий;
розцвісти — розцвілий;
присісти — присілий. -а
Щодо використання активних Д1Є
прикметників, то потрібно пам’ятат11,
1. Активні дієприкметники тепері®
нього часу в сучасній українськ11
268
Граматика: морфологія, синтаксис
мові маловживані. їх характеризу­
ють як книжні витвори, не власти­
ві художній літературі та живомо­
вній стихії.
Значна кількість давніх активних
дієприкметників трансформувала­
ся в якісні прикметники:
плавучий, живучий, співучий, пла­
кучий, родючий, кусючий, тяму­
щий, видющий, цілющий, лежачий,
ходячий тощо.
Лежачий камінь у траві лежить.
Вода під камінь, кажуть, не
біжить.
Лежаче в цього каменя життя.
Отож лежачі в нього почуття.
Є. Гуцало.
2. Активних дієприкметників ми­
нулого часу із суфіксами -ш(ий),
-виі(ий) в українській мові немає.
Натомість в українській мові вико­
ристовуються інші засоби, зокрема
підрядні речення:
полюбивший (рос.) — той, що
полюбив;
победивиїий (рос.) — той, що переміг;
заснувший (рос.) — той, що заснув.
«• Від багатьох дієслів узагалі не мож­
на утворити активних дієприк­
метників, наприклад, від синити.
Не утворються дієприкметники й
ВІД Дієслів з часткою -ся:
змагатися, турбуватися, годитися.
Пасивні дієприкметники. Такі
Дієприкметники називають ознаку |
предмета, зумовлену дією іншого
предмета:
написаний твір — хтось написав
твір;
посаджений сад — хтось посадив сад
або ж зумовлену зворотною дією того
самого предмета:
умитий хлопець — хлопець
умився;
усміхнена дівчина — дівчина
усміхнулася.
Не вам мій спів, уквітчані герої
Кривавих справ, не вам мій
голос, ні!
П. Грабовський.
О, як я ненавиджу зліплені з глини
Холодні і мертві, байдужі серця!
Л. Первомайський.
Народе мій, коли тобі проститься
крик передсмертний і гірка сльоза
розстріляних, замучених, заби­
тих по соловках, сибірах, магада-
нах? (В.Стус).
Ніхто не забутий. На попіл ніхто
не згорів. Солдатські портрети на
вишитих крилах пливуть
(Б. Олійник).
Пасивні дієприкметники мають
форми тільки минулого часу і бу­
вають доконаного та (рідше) недоко-
наного виду.
Примітка. На ґрунті української мови
пасивні дієприкметники з суфіксом -.м-
утратили давні форми теперішнього часу.
Це сучасні прикметники: відомий, знайо­
мий, любимий, терпимий.
269
УКРА ЇНСЬКА МОВА
Пасивні дієприкметники творяться
від основи інфінітива за допомогою
суфіксів -н( ий ), -ен( ий ), -єн( ий)і -т( ий):
сказат и — сказаний;
зв ’язат и — зв’язаний;
бажати — бажаний;
мити — митий;
терти — тертий;
привезти — привезений;
засвоїти — засвоєний;
викроїти — викроєний.
Від дієслів, основа яких закінчу­
ється на -и-, пасивні дієприкметники
утворюються за допомогою суфікса
-ен( ий ):
пояснити — пояснений;
побачити — побачений;
зловити — зловлений.
Примітка. Існують випадки варіантного
творення дієприкметників за допомогою
суфіксів -т- і єн- (від дієслів із суфіксом -ку­
та буквосполученням -оло ):
молоти — молотий, і мелений;
полоти — полотий і полений;
одягнути — одягнутий і одягнений;
замкнути — замкнутий і замкнений;
зігнут и — зігнутий і зігнений;
вернути — вернутий і вернений тощо.
Використовуючи пасивні дієприк­
метники, треба пам’ятати:
І.П ри творенні пасивних дієприк­
метників кінцеві приголосні інфі­
нітива зазнають чергування:
виїздити — виїжджати;
виходити — виходжений;
народити — народжений;
погасити — погашений;
заморозити — заморожений;
пустити — пущений;
зловити — зловлений;
приголубити — приголублений.
2. У суфіксах пасивних дієприкметни­
ків завжди пишемо одну букву н:
осяяний, загартований, запроше­
ний, змащений, загороджений.
3. Дві букви -нн- пишемо в прикмет­
никах дієприкметникового похо­
дження, коли на суфікс падає
наголос:
нездоланний, невблаганний, неска­
занний, нездійсненний,
але:
незддланий, несказаний, нездій­
снений, незлічений.

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.