Сполучники підрядності — це спо­
лучники, що вживаються, як прави­
ло, для зв’язку частин складнопід­
рядного речення і виражають смис­
ловий характер залежності підрядної
частини від головної:
Якщо не можеш бути вічно юним,
То змолоду не будь старим бодай!
Д. Павличко.
293
УКРА ЇНСЬКА МОВА
Моя далека юнь.
Ти не здаєшся сном.,
Хоч зморшки на чолі
Все глибшають у мене.
В. Сосюра.
Ні, ми ще до того не звикли, що наша
молодість не вічна (Б.-І.Антонич).
Групи підрядних сполучників за
значенням
• З ’ясувальні:
що, як, ніби та ін:
Знай, що в світі найтяжче —
Це серце носити студене!
М. Рильський.
• Часові:
ледве, коли, як, як тільки, з того
часу як, щойно та ін:
Дзвенять німою тугою ліси,
Коли їх ніч тремтливо обнімає
І від очей у ревності ховає
Принади їх первісної краси.
В. Симоненко.
• Причинові:
бо, оскільки, тому що, через те що,
у зв’язку з тим що, завдяки тому
що та ін:
Усе в чеканні істинної ласки,
Бо навіть ніч свого чекає дня.
Б. Олійник.
• Мети:
щоб, щоби, аби; для того щоб та
інші:
Приїжджайте частіше додому,
Щоб не мучила совість потому.
М. Луків.
294
Щоб жить —
Я всі кайдани розірву!
П. Тичина.
В життя перетворимо мрію,
Щоб дійсністю стала вона!
П. Дорошко.
• Умовні:
якби, якщо, коли б, аби, як, як
тільки та ін:
Якби ви вчились т ак, як треба,
То й мудрість би була своя.
Т. Шевченко.
• Порівняльні:
як, мов, наче, ніби, мовбито, на­
чебто, неначебто, нібито та ін:
Любов лагідна, м ов весняна нічка,
м’яка, ніби вишневий цвіт, тужли­
ва, як несподівана пісня! (Б. Лепкий).
• Допустові:
хоч, хоча, хай, дарма що, незважа­
ючи на те що та ін:
Хоч на вулиці зимно і сніжно,
Хоч шумить надокучливе місто, |
Я зберу обережно і ніжно
Всі ці згадки в безцінне намисто-
О. Теліга.
• Наслідкові: так що.
Місяць, підводячись вгору, пірнаЈв і
загустілу хмару, т ак що видні
ється лише срібний кРа
(М. Стельмах ).