Вигук — це незмінювана особлива
частина мови, яка виражає почуття,
волевиявлення мовця, не називаючи їх:
Гей, вдарте в ст руни, кобзарі,
натхніть серця піснями! (П. Ти­
чина). Д обрий день, мій рядок
кароокий, побратиме моїх безсонь!
(В.Ст ус). Твоє [,зозуле,] журливе
«ку-ку» спливало, як сльози по
плакучій березі, і змивало мою
утому (М . Коцюбинський).