Керування — такий вид підрядно­
го зв’язку, при якому залежне слово
ставиться при головному в певному
відмінку:
говорити про щ астя, перепливати
річку, складат и іспит и, приїхати
до столиці, писат и без помилок,
роздуми над фільмом, властивий
людині, схожий на батька, бага­
тий думками.
УВАГА!
При зміні головного слова залежне залишається
незмінним:
говорив про щастя, говорила б про щастя, го­
воріть про щастя, говорили про щастя.
За формою залежного слова керу­
вання буває безприйменни­
ковим, або безпосереднім
(слухати симфонію, радіст ь перемо­
ги, землі Д онеччини) та прий­
менниковим, або опосереД»
кованим:
т урбуват ися про діт ей, діяти за
наказом, екскурсія до музею, зна
ти про щось.
За силою підрядного зв’язку
розрізняють керування сильне і слаб
ке. Сильним керування був®е
312
Граматика: морфологія, синтаксис
тоді, коли головним словом є пе­
рехідне дієслово:
запам’ятати правило, вивчити
вірш, не купит и хліба, випити
молока.
Слабке керування наявне в сло­
восполученнях, де головним словом
виступає дієслово або інша частина
мови, а залежне може стояти у формі
будь-якого відмінка з прийменником
чи без нього:
зайти до кімнати, дякував дру­
зям, учитель за покликанням, ві­
тер з півночі, молоко в глечику,
краса весни.
Примітка. Кількісний числівник у назив­
ному й знахідному відмінках керує іменни­
ком, а в непрямих відмінках (крім знахідно­
го) узгоджується з іменником:
п’ять тисяч (називний і знахідний) —
керування; п’яти тисячам — узгодження.
Числівник один узгоджується з іменни­
ками в усіх відмінках.