До односкладних особових нале
жать означено-особові, неозначено-
особові та узагальнено-особові речення.
Означено-особовими називають
речення, у яких головний член вира
жає дію, що виконується чи буде ви
конуватися певною визначеною осо
бою (чи особами):
321
УКРАЇНСЬКА МОВА
Усоте прославляю буйноту жит
тя! (Б.-І. Антонин).
Д ля добрих друзів відчиняю дім і
маю серця щиру нагороду (А. Ма
лиш ко ).
Л ови летючу мить життя!
( Олександр Олесь).
Тої слави козацької повік не забу
дем! (Т. Ш евченко).
Собори душ своїх бережіть, друзі
( О. Гончар ).
Головний член в означено-особо-
вих реченнях виражається дієсловом
у формі 1-ої або 2-ої особи однини чи
множини дійсного або наказового
способу.
Відсутній підмет у таких реченнях
легко відновити, але потреби в цьому
немає: на певну особу (я, ти, ми, ви)
вказує закінчення дієслова-присудка.
Неозначено-особовими називають
такі односкладні речення, у яких го
ловний член виражає дію, що сто
сується невизначеного кола осіб:
Вчителя й дерево пізнають по пло
дах (Н ар. те.).
Чи хоч пучечок тої калини мені на
груди покладуть? (Л. Костенко).
Письменників називають інжене
рами людських душ (О.Донченко).
У тридцять три розіп’яли Хрис
та. Розіп’яли у тридцять третім
Україну (В. Василашко).
Присудок у таких реченнях вира
ж ається дієсловом у формі 3-ої особи
множини теперішнього, майбутнього
або ж у формі множини минулого ча
су. Дійова особа тут відсутня й точно
назвати її не можна: важлива сама
дія, а не її виконавець:
Катів поведуть на страту, на на
шу святу розплату (Є. Маланюк).
Кому се так квітками, та вінка
ми, та віттям гордеє чоло вінча
ють? (Леся Українка).
Прожили. Одійшли на віки.
Не жаліли ні праці, ні сили.
До останку себе перелили
В колоски, колоски, колоски.
М. Луків.
Узагальнено-особовими називають
речення, у яких дійова особа мислить-
ся узагальнено:
Не підкидай жару до вогню.
Любові силою не допоможеш.
Головний член у таких реченнях
виражається дієсловом у формі 2-ої
особи однини або множини:
За цю науку цілуйте батькам руку-
Зрідка в узагальнено-особових Ре’
ченнях присудок може виражатися
іншими особовими формами:
Золоті гори обіцяє (3-я ос. одн.)-
Як дбаємо, так і маємо (1‘а 0′
множ.).
Гостей зустрічають хлібом-сілЛІ°
(3-я ос. множ.).
Такі речення виражають узагаЛ
застереже0
ЩШ:
нені судження, поради,
ня і здебільшого вживаються в
ках, прислів’ях, приказках ^на^в},0-
творчість), переважають у розм
322
Гоаматика: морфологія, синтаксис
побутовому та художньому стилях і
надають мовленню афористичного
характеру.
Узагальнено-особовими є також ре
чення, які виражають психічний стан
особи в певних типових ситуаціях:
Дивишся і не надивишся, дишеш і
не надишешся тим чистим, гаря
чим і пахучим повітрям (І. Нечуй-
Левицький ).
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: Називні речення
Наступна: Безособові речення