До односкладних особових нале­
жать означено-особові, неозначено-
особові та узагальнено-особові речення.
Означено-особовими називають
речення, у яких головний член вира­
жає дію, що виконується чи буде ви­
конуватися певною визначеною осо­
бою (чи особами):
321
УКРАЇНСЬКА МОВА
Усоте прославляю буйноту жит­
тя! (Б.-І. Антонин).
Д ля добрих друзів відчиняю дім і
маю серця щиру нагороду (А. Ма­
лиш ко ).
Л ови летючу мить життя!
( Олександр Олесь).
Тої слави козацької повік не забу­
дем! (Т. Ш евченко).
Собори душ своїх бережіть, друзі
( О. Гончар ).
Головний член в означено-особо-
вих реченнях виражається дієсловом
у формі 1-ої або 2-ої особи однини чи
множини дійсного або наказового
способу.
Відсутній підмет у таких реченнях
легко відновити, але потреби в цьому
немає: на певну особу (я, ти, ми, ви)
вказує закінчення дієслова-присудка.
Неозначено-особовими називають
такі односкладні речення, у яких го­
ловний член виражає дію, що сто­
сується невизначеного кола осіб:
Вчителя й дерево пізнають по пло­
дах (Н ар. те.).
Чи хоч пучечок тої калини мені на
груди покладуть? (Л. Костенко).
Письменників називають інжене­
рами людських душ (О.Донченко).
У тридцять три розіп’яли Хрис­
та. Розіп’яли у тридцять третім
Україну (В. Василашко).
Присудок у таких реченнях вира­
ж ається дієсловом у формі 3-ої особи
множини теперішнього, майбутнього
або ж у формі множини минулого ча­
су. Дійова особа тут відсутня й точно
назвати її не можна: важлива сама
дія, а не її виконавець:
Катів поведуть на страту, на на­
шу святу розплату (Є. Маланюк).
Кому се так квітками, та вінка­
ми, та віттям гордеє чоло вінча­
ють? (Леся Українка).
Прожили. Одійшли на віки.
Не жаліли ні праці, ні сили.
До останку себе перелили
В колоски, колоски, колоски.
М. Луків.
Узагальнено-особовими називають
речення, у яких дійова особа мислить-
ся узагальнено:
Не підкидай жару до вогню.
Любові силою не допоможеш.
Головний член у таких реченнях
виражається дієсловом у формі 2-ої
особи однини або множини:
За цю науку цілуйте батькам руку-
Зрідка в узагальнено-особових Ре’
ченнях присудок може виражатися
іншими особовими формами:
Золоті гори обіцяє (3-я ос. одн.)-
Як дбаємо, так і маємо (1‘а 0′
множ.).
Гостей зустрічають хлібом-сілЛІ°
(3-я ос. множ.).
Такі речення виражають узагаЛ
застереже0
ЩШ:
нені судження, поради,
ня і здебільшого вживаються в
ках, прислів’ях, приказках ^на^в},0-
творчість), переважають у розм
322
Гоаматика: морфологія, синтаксис
побутовому та художньому стилях і
надають мовленню афористичного
характеру.
Узагальнено-особовими є також ре­
чення, які виражають психічний стан
особи в певних типових ситуаціях:
Дивишся і не надивишся, дишеш і
не надишешся тим чистим, гаря­
чим і пахучим повітрям (І. Нечуй-
Левицький ).