Формою вираження підмета є на­
зивний відмінок:
• іменника:
Блискоче ніч перлиною Растреллі.
З гори збігає Боричів узвіз.
І солов’я пташині менестрелі
Всю ніч доводять яблуню до сліз.
Цвіте весна садами молодими,
шумлять вітри, як гості з іменин.
В таке цвітіння, князю
Володимире,
тобі не важко бути кам’яним?
Л. Костенко.
• займенника:
. особового:
Мій друже! Я красу люблю! (М. Во­
роний ).
Я і ти — два світи у безмежному
божому небі (С. Галябарда );
• питального:
Що ж є життя? Коротка мить
(М. Вороний );
• вказівного:
Ті зреклися мови, ті зреклися ро­
ду… Отака історія рідного народу
(Б. Стельмах);
• відносного:
Я вірю в силу доброти, що на
торжку не продається, що кривди
розбива пласти, красою тулиться
до серця (В. Крищенко);
_____ Граматика: морфологія, синтаксис
329
УКРАЇНСЬКА МОВА
• неозначеного:
.Хтось добрий нелукавою рукою
нас викарбує в медальйоні літ
( Н. П оклад );
• заперечного:
Вже ніхто не візьме нас в неволь-
ницький ясир (М. Драй-Хмара);
• субстантивованого прикметника:
Вчораш нє — ніби сон, що випурх­
нув з грудей (В. Симоненко).
Історіє! З твоїх важких томів
крізь давнини завісу темно-сіру май­
бут нє дивиться (Є. Плужник).
М инуле в пам’яті живе, сього­
дніш нє в душі палає (Д. Павличко);
• субстантивованого дієприкметника:
І забут е в душі ожива (Р. Братунь).
Прож ите й перебуте не сходить з
віч (Б. Лепкий );
• числівника:
Два і три — п’ять. І один у полі вдін.
Обоє підемо в далеку мандрівку
життя (І. Франко).
Підмет може також виражатися:
• неозначеною формою дієслова:
Яке це щастя — жити на одній
землі! (О. Довженко ).
Чекати — найважча робота, що
мукою справді стає (В. Крищенко).
Вірити в казку — щасливому
буть (М.Дмитренко);
• прислівником:
Не дивиться їм грізно в очі «завт­
ра» (Олександр Олесь).
Думав я, що в кожнім серці є сьо­
годні, вчора, завт ра (Б. Олійник);
• вигуком або службовим словом
якщо вони вживаються замість
іменника:
Тільки «т ак» чи «ні», «за» чц
«проти» мало сьогодні сенс
(П . Загребельний ).
«Слава! Слава!» покотилось і ляг­
ло до ніг (П. Тичина).