Додаток — це другорядний член
речення, який означає предмет, на
який спрямована дія або щодо якого
ця дія відбувається. Додаток відпо
відає на питання непрямих відмінків
(кого? чого? кому? чому? кого? що?
ким? чим? (на) кому? (на) чому?).
Додаток може виражатися:
• Іменниками чи займенниками в
непрямих відмінках з прийменни
ками чи без прийменників:
Ти зрікся м ови рідної. Ганьба тебе
зустріне на ш ляху вузькому. Нема
тепер у т ебе р о д у , ні народу
(Д. П авличко).
Від черст вост і, нещ ирост і й
брехні лю бов’ю оновляйте ви лю
дину (В. Забаш т анський).
Прикметником, дієприкметником,
займенником у значенні іменника:
Учітеся, брати мої,
Думайте, читайте,
І чужому научайтесь,
І свого не цурайтесь.
Т. Шевченко.
Красивим доля не поспішає важи
ти щастя (М. Стельмах).
То не любов, яка не вміє бажати
іншому добра (Р. Третьяков).
• Числівником та сполученням чис
лівника з іменником:
До семи додати п’ять.
Посадила стара мати три ясени
в полі (Т. Шевченко).
Двоє на третього не чекають
(Нар. те.).
• Прислівником у значенні іменника:
Не убивай в сьогодні — вчора, там
зріє завтра на політ (Т. Севернюк).
• Неозначеною формою дієслова:
Мудрішати з роками нам дано
( В. Базилевський ).
Рідний край щиріш любити на
учає нас розлука (Леся Українка).
В ріднім краї панувати не дамо
нікому (П. Чубинський).
Примітка. Неозначена форма дієслова
виступає в ролі додатка, коли:
а) вона стосується повнозначного дієсло
ва, яке самостійно може виступати в ролі
присудка (подає вечеряти — подає вечерю,
подає книжку);
б) дія, позначувана дієсловами в осо
бовій і неозначеній формах, стосується
різних осіб (навчив майструвати — він
навчив, а хтось буде майструвати). Дода
ток, виражений неозначеною формою
дієслова, називають інфінітивним.
339
УКРАЇНСЬКА МОВА
• Вигуком, звуконаслідувальним
словом:
Не кажи гоп, поки не перескочиш
( Нар. те.).
«Хлюп-хлюп…» наспівує вода
( Г. Чубач ).
Давно, давно не чув, зозуле, на
віть у снах уже твого «ку-ку»
(В. Підпалий).
• Синтаксично неподільним слово
сполученням:
Учень вчить напам’ять «Садок
вишневий коло хати».
Рілля біліс в бабинім тім літі, не
мов по всім широкім світі полотна
білі простеля (М. Рильський).
Не раз в житті ти стрінеш три
дороги (В. Василенко).
Прямі й непрямі додатки. Усі до
датки, крім виражених неозначеною
формою дієслова, поділяються на
прямі й непрямі.
Прямий додаток залежить від
перехідного дієслова й стоїть у
знахідному відмінку (кого? що?) без
прийменника:
Любіть травинку і тваринку,
І сонце завтрашнього дня,
Вечірню в попелі жаринку,
Шляхетну інохідь коня.
Цінує розум вигадки прогресу,
Душа скарби правічні стереже.
З те. Л. Костенко.
Прямий додаток може стояти й у
родовому відмінку (кого? чого?) без
прийменника:
• Якщо при дієслові-присудку є за
перечна частка не:
Учімося в дітей душевної краси,
Радіти сонцю, що прийшло у
гості,
Не обминати втіхи і сльози
І не носить прихованої злості.
В. Крищенко.
Не збиваймо цвіту, який нам пах
не. Не замулюймо джерел, які нас
поять (Б. Харчук).
• Якщо дія переходить не на весь
предмет, а лише на якусь його
частину:
Купити хліба. Випити кави.
Скільки тут я пісень наберу!
(Г. Донець).
• Якщо іменник позначає неістоту й
залежить від предикативного сло
ва можна, шкода в безособовому
реченні.
Усі інші додатки — непрямі.
З хлібом, у нас зустрічають гос
тей, хліб на весіллях цвіте в коро
ваї (П. Воронько).
Сусіди з батьком радили мені з
дитинства стати в праці
хліборобом, одвічним другом плуга
і гречок, дощ ів осінніх в ночі
вересневі (А. М алишко).
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: Другорядні члени речення
Наступна: Означення