Означення — це другорядний член
речення, який указує на ознаку пред*
мета й відповідає на питання який,
чий? котрий? скількох? Наприклад:
Дощ стихати ще не хоче,
А веселковий руш ник
Витирає мокрі очі
Саду в яблуках рясних.
В. Крищенко.
Означення бувають узгоджені й не­
узгоджень
Узгоджене означення поєднується
з ГОЛОВНИМ словом зв’язком узго­
дження, тобто узгоджується з ним у
роді, числі, відмінку.
Узгоджені означення виражаються:
• Прикметниками та прикметнико­
вими зворотами:
І де б не ходив я в далекій дорозі,
В чужім чи у рідн ім краю,
Я згадую матір у тихій тривозі
І рідну хат ину свою.
A. Малишко.
Чим довше десь я мандрував
Країнами далекими,
Частіше в пам’яті зринав
Вишневий сад і тихий став,
Покрівлі хат з лелеками.
І. Нехода.
Це я не їздив, де не бував,
Але ніде не пив води такої,
Прозорої, солодкої, дзвінкої,
Яку малим з джерельця набирав.
B. Грінчак.
‘ Дієприкметниками й дієприкмет­
никовими зворотами:
Облітає пелюстками мрій вже
притомлене й скошене літо
(Г. Чубач).
Померклий, вибитий морозом,
мов білі сльози, на чорнозем спадає
квіт затерплих віт (І. Світличний ).
Я мрію про весну, яка променисто
приходить на землю, снігами вкри­
ту ( В. Ткаченко).
• Порядковими числівниками:
Кобзарю, знаєш, нелегка епоха —
оцей двадцятий невгамовний вік
(Л. Костенко).
Двадцятий вік — вік звершень і
задуми, вік роздоріж ( Р. Братунь ).
• Займенниками, співвідносними з
прикметниками:
І кожна мить чекає зорепаду, і
кожна віть шукає свого саду
( І. Вовк ).
Моя душа ніколи не забуде того
дарунку, що весна дала (Леся Ук­
раїнка ).
Узгоджене означення може бути
поширеним, тобто мати при собі
пояснювальні слова.
Поширене означення, виражене
дієприкметником разом із залежни­
ми словами, називають дієприк­
метниковим зворотом:
Добріє світ, народжений в любові
(Т. Коломієць).
Людина, не позначена любов’ю, не
може звести серце для добра
(В. Коротич).
Неузгоджене означення пов’язу­
ється з пояснюваним (означуваним)
словом зв’язком керування чи при­
лягання.
______ Граматика: морфологія, синтаксис
УКРА ЇНСЬКА МОВА
Неузгоджені означення виража­
ються:
• Іменником у родовому відмінку без
прийменника:
В моєму серці схрещення доріг не­
нависті й любові (Д. Павличко).
Гойдається вічна колиска маят­
ником життя (Б. Олійник ).
Земними плодами під зорями зоріє
подвиг людини (М. Ткач).
• Іменником у непрямому відмінку з
прийменником:
Дзвенить у зорях небо чисте
(Д. Павличко).
На хвилі місяць грає симфонію без
слів (Б. Лепкий ).
• Присвійними займенниками його,
її, їх;
Смертна людина, але не ідея, не
думка Ті (В. Дрозд).
Я стежу за хмарами, ловлю їх
світлий шум (П. Тичина).
Так оце його заповітне творіння?
(О. Гончар ).
• Неозначеною формою дієслова:
Одні тільки бажання творити
добрі діла й зостались при мені на
все життя (О. Довженко).
Маю я святе синівське право з
матір’ю побуть на самоті (В. Си­
моненко ).
Благослови уміння не упасти
(І. Жиленко).
• Прислівником:
Весь цей килим навкруги наче
витканий з білої безголосої музи­
ки… (Є. Гуцало ).
342
Зійшов над хатою місяць уповні
(Марко Вовчок);
кава по-турецьки; котлети по-
киівськи; дорога праворуч.
• Неподільним словосполученням, у
якому іменники самі по собі не мо­
жуть виразити всієї повноти озна­
ки предмета:
Будинок у стилі бароко.
Я син свого часу і весь належу су­
часникам своїм ( О. Довженко).
Мені хочеться бути майстром на
весь світ (Ю. Яновський ).
Червоніло ціле море колосків пше­
ниці (М. Коцюбинський).
• Синтаксично нерозкладним сло­
восполученням іменника в непря­
мому відмінку разом із залежними
словами:
дівчина з довгою розпущеною ко­
сою; одяг з дорогої ат ласної тка­
нини; людина середнього віку;
хлопець великої душ і й щирого
серця.
УВАГА!
Як відрізнити родовий відмінок неузгодженого
означення і непрямий додаток у родовому
відмінку?
Порівняємо словосполучення: картина худож­
ника і чекання поїзда.
Здебільшого неузгоджене означення залежить
від іменника недієслівного походження, а не­
прямий додаток — від іменника дієслівного по­
ходження.
За цією ознакою у словосполученні картин
художника іменник худож ника — неузгоД*е’
не означення, бо вказує на ознаку ( чия?) ‘ за/іе
ан і
Граматика: морфологія, синтаксис
жить від іменника недієслівного походження
картина.
у словосполученні чекання поїзда іменник
поїздо є додатком, оскільки вказує на об’єкт дії
(а не на ознаку) і залежить від дієслівного імен­
ника чекання.
Крім того, треба пам’ятати:
, Неузгоджене означення часто можна заміни­
ти узгодженим:
с ік з лимона — лимонний сік;
с п ів солов’я — солов’їний спів;
зошит учня — учнівський зошит;
будинок з каменю — кам’яний будинок;
але:
чоловік в окулярах, підручник з алгебри
(заміна не можлива).
• Неузгоджене означення можна перетворити
на сполучення підмета з присудком:
прохання матері — мати просить;
повернення керівника — керівник поверта­
ться;
виступ артистів — артисти виступають.
Тут неузгоджене означення позначає творця дії.
• Неузгоджене означення можна перетворити
на поширене означення чи підрядне речення:
костюм для концерту — костюм, призначе­
ний для концерту;
мьбом для малювання — альбом, призначений
для малювання, або альбом, у якому малюють.
Якщо такі перетворення не можливі, залежний
■менник виступає додатком:
п’дкорення (чого?) космосу, бо підкорюють
(що?) космос;
Сконання (чого?) плану, бо виконують (що?)
план.
Деякі члени речення можуть по­
єднувати в собі подвійну синтак-
сичну функцію. Такі члени речення
м°жна визначити двояко, наприклад
^ Реченні Думи про землю будили
М аланку по ночах (М . Коцюбин­
ський) компонент про землю можна
розглядати і як означення (думи —
які?) і як додаток (думи — про що?).