Звертання може стояти на початку,
в середині, наприкінці речення й
виділятися в усному мовленні пауза­
УКРАЇНСЬКА МОВА____________________________ ___
ми, а на письмі — розділовими знака­
ми (комами, знаком оклику).
1. Звертання, що стоїть на початку
речення, виділяється комою:
Народе мій, твої діла —
То і мого життя горіння.
Я лиш галузонька мала
Твого прадавнього коріння.
Д. Луценко.
Мій рідний краю, доки житиму,
вславлятиму твої поля (Л. Рубан).
2. Якщо звертання вимовляється з
окличною інтонацією, то після
нього ставимо знак оклику. Нас­
тупне слово пишемо з великої літе­
ри (зрідка з малої).
Українці мої! Дай вам Боже і щас­
тя, і сил! (В. Баранов ).
Краю рідний! Люблю тебе вдень і
вночі, вранці і ввечері і не знаю краю
своєї любові (Панас Мирний).
Моя Україно! Як я тебе любив!
Твої луги, твої степи розлогі,
Дніпра ревучого славетнії пороги
І хвилі золоті твоїх шовкових нив!
П. Куліш.
Земле рідна! як тепло нам із то­
бою (М. Рильський ).
3. Звертання, що стоїть у середині ре­
чення, виділяється комами:
І поки не всміхнулась Україна,
Народе мій, прошу тебе — не спи.
В. Крищенко.
Без мови рідної, юначе, й народу
нашого нема (В. Сосюра ).
372
Гсама тика: морфологія, синтаксис
Як помира листок без гілки,
А квітка без стебла,
Так я без тебе, Україно,
На світі не жила б.
М. Овдієнко.
учітеся, брати мої, думайте, чи­
тайте… (Т. Шевченко).
Ти в моєму серці, Україно,
Думою Шевченка гомониш.
Б. Олійник.
4. Звертання, що стоїть у кінці речен­
ня, виділяємо комою, а після нього
ставимо той знак, якого потребує
зміст речення (крапка, знак питан­
ня чи знак оклику):
Не шукав я до тебе
Ні стежки, ні броду…
Я для тебе горів,
Український народе!
В. Симоненко.
5. Якщо перед звертанням стоять ви­
гуки о, ой, то кома після них не ста­
виться:
О У країно! Хай нас людство
судить —
Тобі одній думки і кожний рух!
Олег Ольжич.
О земле рідна! Знаєш ти
Свій шлях у бурі, у негоді…
М. Рильський.
0 земле втрачена, явися
Бодай у зболеному сні,
1 лазурово простелися,
І душу порятуй мені.
В. Стус.
Інші ж вигуки від звертання відді­
ляються комами:
Гей, нові Колумби й Магеллана,
Напнемо вітрила наших мрій!
В. Симоненко.
6. Особові займенники ти, ви, що ви­
конують функцію підмета й стоять
після вигуків о, ой, не входять до
звертання, яке відокремлюється:
Гей ви, зорі ясні, тихий місяцю мій,
Де ви бачили більше кохання?
В. Сосюра.
7. Повторювані або однорідні звер­
тання розділяються комами або
знаком оклику:
Любове грізна! Світла моя муко!
Непереможна радосте моя!
Бери мене! У материнські руки
Бери моє маленьке гнівне Я!
В. Симоненко.
ПОРІВНЯЙТЕ!
1. В односкладних реченнях з пропущеним під­
метом звертання не виступає членом речення:
односкладні речення:
Зоре моя вечірняя, зійди над горою… (Т. Ш ев­
ченко).
Місяцю надламаний, зо мною і освяти
печаль мою (В. Свідзинський);
двоскладні речення:
Зоря вечірняя сходить над горою.
Місяць надламаний хай бцде зі мною і
освятить печаль мою.
2. Щоб розрізняти підмети і звертання, потріб­
но пам’ятати:
• Іменники в кличному відмінку — завжди
звертання:
373
УКРА ЇНСЬКА МОВА
А я взяла і вигадала святе — тебе, моя по­
езіє, тебе (Г. Світлична).
• Іменники в називному відмінку множи­
ни можуть виступати підметами і
звертанням.
• Звертання не можна замінити займен­
никами він, вона, воно, вони, при ньому
можна поставити (або стоять) інші зай­
менники у будь-якому відмінку:
Хлюпни нам [т и], море, свіжі лави! 0 земле,
[т и ] велетнів роди! (П. Тичина).
Я п ’ю тебе, сонце, твій теплий, зцілющий
напій (М. Коцюбинський).