1. Вставні слова й словосполучення
виділяються комами:
З літами, що там не кажіть,
Стаєш куди мудрішим.
Граматика: морфологія, синтаксис
Цехай мені і не щастить,
Аби щастило іншим.
О. Підсуха.
Я готовий наступного ранку —
На Памір, на Таймир чи в село,
Тільки в старість, молю до
останку,
Щоби жодних доріг не було.
С. Крижанівський.
І зрозумієш, певна річ,
Що ранок вечора мудріший,
Коли просидиш цілу ніч
З гіркими думами у тиші.
Л. Талалай.
УВАГА!
1. С лово нареш т і є вставний, я кщ о вказує на
зв ‘я зо к д ум ок або вживається дл я виділення
того, щ о з’являється після всього. При цьом у
м ож на поставити слова « і щ е», « кр ім т ого»:
І ось, нареш т і, верш ина (О. Г о т а р ).
Чекаю дня, коли со б і с к а ж у :
Оця строфа, нарешті, досконала.
Л. Кост енко.
Я кщ о ж це слово вживається із значенням
«під кінец ь», «після всього», воно ко м о ю не
відокремлю ється:
Злива три доби лют увала на полонинах
т а нареш т і вщ ухла (П. Загре бельний).
2. С лово взагалі виділяється лиш е тод і, ко л и
має значення «взагалі ка ж у ч и »:
РАЇНСЬКА МОВА
Взагвм підкова стала у горах коштов
ністю (О. Гончар).
Я кщ о ж воно мас значення «в цілому», то
виступає членом речення і комою не відок
ремлюється:
Вирішили взагалі не розпочинати
будівництва.
2. Два вставних слова відділяються
одне від одного комами:
Справді, може, вперше за цей рік
так часто, завмираючи, билося йо
го серце (Н. Рибак).
Не знаю, чи побачу вас, чи ні.
А може, власне, і не в тому
справа.
Л. Костенко.
3. Після сполучників перед вставни
ми словами ставиться кома:
Стоять верби, опушені зеленень
ким листям, і, здається, чують
сплески журавлиних сурем у підне
бессі ( Є. Гуцало ).
Примітка. Сполучник а (рідше але) може
входити до складу вставної конструкції
( а може, а власне, а втім ), тоді від вставно
го слова він комою не відділяється.
Зверніть увагу: якщо вставну конструкцію
випустити, то сполучник а буде зайвим:
Спасибі, дівчино, за добреє слово, а
може, ти любиш кого другого?
(Нар. те ).
Ми ввічливо люб1 явні, толерантні,
А втім, холодні, мов кришталь
в серванті.
Л. Скирда.
378
Але:
Чисте небо не налягало на гори
навпаки, своєю високою легкою сц
нявою довершувало, гармонійно до
повнювало їх (О. Гончар).
4. Комою не відокремлюються встав
ні слова, що стоять на початку або
в кінці відокремленого звороту:
Студентка, очевидно знаючи від
повідь на білет, перестала хви
люватися.
Вранці, очевидно о восьмій годині
ми зустрінемося.
Якщо ж вставні слова стоять у се
редині відокремленого звороту, то
виділяються комами:
Суворою лінією стоять в степу
сторожові могили, насипані, мо
же, татарвою, а може, волелюб
ним козацтвом (Г. Тютюнник).
5. Слова проте, однак, одначе бува
ють вставними тільки в середині
речення:
Всесвіт, однак, нерухомим здаєть
ся, якщо не рахувати істот, що
наділені здатністю власного розу
му (М. Зеров ).
З борців насміхалася доля,
Зростала, проте, їх громада.
П. Грабовський.
Між однорідними членами речен
ня та у складносурядному реченні
— це протиставні сполучники, пе
ред якими завжди ставиться кома:
Мовчазною, проте загрозливою
тишею їх привітав ліс. Навчання важке, проте плід його
солодкий (Нар. те.).
6 Часом після переліку однорідних
членів речення може стояти вставне
слово, яке передує узагальнювально-
м у . Тоді перед вставним словом ста
виться тире, а після нього — кома:
І вечір, і тиша, і сині тіні на снігу
— одним словом, все те було су
мирне й таємниче (Н. Рибак).