1. Між двома предикативними частина­
ми, з’єднаними єднальними чи роз­
діловими (одиничними) сполучника­
ми, якщо вони мають спільний
другорядний член речення (най­
частіше обставини) або спільні
частки (вже, тільки, лише та ін.):
По узліссі і на галяві зеленіє пер­
ший ряст і цвітуть проліски та
сон-трава (Леся Українка).
І от у синій глибині небес затрі­
потіли зорі й виплив місяць
(Є. Маланюк).
Де-не-де біля вирв сивіє безводний
полин або кущиться пахучий чеб­
рець (О. Гончар ).
Тут берези з вітрами шуміли в зе­
лених гаях і над ставом схилялась
гіллям молода яворина (Д. Луценко).
Тільки невсипуще море бурхає десь
здалеку та зорі тремтять у
нічній прохолоді.
Лише могутні дуби кивають кт е.
рявими головами і т ендітні бе­
різки соромливо опускають зелені
коси (3 те. М. Коцюбинського).
2. Якщо обидві частини складносу­
рядного речення питальні, окличні
або спонукальні:
Чи, може, щось наплутано віками
І атом вручено нам безрозсудно
рано?
П. Скунць.
Надіє! Надіє!
О, хто тебе ніжно на грудях
не грів
І хто за тобою орлом не летів?
Олександр Олесь.
Хай наше слово не вмирає
І наша правда хай живе!
М. Рильський.
Хай вітер знамена колише
Й співають в садах солов’ї!
В. Сосюра.
З.Якщо обидві частини складносу­
рядного речення є однотипними
односкладними реченнями (безосо­
бові, називні тощо):
Світало і хмарилось. Було затиш­
но і пахло вогкістю (А. Головко).
Недолі не вернутися назад
І хмарам сонця більше не закути.
Р. Братунь.
Степ і вітер. Степ і тиша. Степ і
сонце. Цілина (Л. Первомайський).
Але:
Не обдурюй себе, і тобі не доведе­
ться дурити інш их (В. Брі°г’
Граматика: морфологія, синтаксис
ген), ~~ кому ставимо, бо прості
речення односкладні, проте різ­
нотипні: 1-е — означено-особове,
2-е — безособове.
Поспішайте любити всю землю
свою,
І не треба за це ні хвали, ні хули.
М. Сингаївський.
Між двома частинами складносу­
рядного речення стоїть кома, бо
1-е речення узагальнено-особове,
2-е — безособове.