Безсполучниковим складним на­
зивають таке речення, частини якого
поєднуються в одне ціле за СМИСЛо
та інтонацією, а не сполучниками •
сполучними словами:
Реве та стогне Дніпр широкий
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата.
З те. Т. Шевченка.
У першому реченні дві граматичні
основи, у другому — чотири.
Схеми речень такі:
1.[ = та = -],[-=,=, = ].
2.[-],[- = ], [- = ],[ = -]•
Основним засобом зв’язку предика­
тивних частин у безсполучниковому
реченні є інтонація: перелічувальна,
зіставна, зумовленості, пояснювальна.
Інтонація переліку виражає ло­
гічну однорідність і характеризуєть­
ся невеликою паузою між речення­
ми: на початку вимовляється з підне­
сенням голосу, а перед паузою — з
пониженням:
Шелестить пожовкле листя по діброві;
Гуляють хмари; сонце спить;
Ніде не чуть людської мови.
Кричать сови, спить діброва,
Зіроньки сіяють.
З те. Т. Шевченка.
422
Граматика: морфологія, синтаксис
Інтонація зіставлення-протистав-
лення характеризується виразнішою
паузою між реченнями, причому пер­
та частина вимовляється підвище­
ним тоном, а друга — зниженим.
На слова, що зіставляються, падає
логічний наголос:
Думав, доля зустрінеться —
Спіткалося горе.
Не русалонька блукає —
То дівчина ходить.
З те. Т. Шевченка.
Інтонація зумовленості, виражаю­
чи умовні, часові, наслідкові, допус­
тові відношення, наближається до
зіставної інтонації.
Особливість інтонування: спочатку
тон підвищується, потім різко зни­
жується; значна пауза між частина­
ми, логічний наголос у реченнях не
симетричний:
Защебетав соловейко — пішла
луна гаєм.
Сонце заходить, гори чорніють,
Пташечка тихне, поле німіє.
З те. Т. Шевченка.
Пояснювальна інтонація членує
речення на дві частини, які відпові­
дають смисловому поділу. Тон зни­
жується в напрямку до кінця першого
Речення, друге речення вимовляєть-
Ся рівним тоном, але зі зниженням на
останньому слові (інтонація кінця ре­
чення); між двома смисловими час­
тинами витримується виразна пауза;
у кожній з них виділяється логічно
наближене слово:
Умовк кобзар, сумуючи:
Щось руки не грають.
Не завидуй багатому:
Багатий не знає
Ні приязні, ні любові…
З те. Т. Шевченка.