Умовні позначення:
Пряма мова: П — якщо пишеться
з великої літери;
432
п — ЯКЩО пишеться
з м алої літери.
Слова автора: А — якщ о пишуться
з вели кої літери;
а — якщ о пишуться
з м алої літери.
Пряма мова після слів автора. Як­
що слова автора стоять перед прямою
мовою, то після них ставиться дво­
крапка, а пряма мова береться в лап­
ки і перше слово пиш еться з великої
літери.
Знак питання,знак оклику
або три крапки ставляться перед
другими лапками, а крапка — після
них.
А : «П»>.
Вклоняюсь низько мудрецям, але
люблю, неначе тата, я проповідни­
ка Сократа — людської мудрості
вітця. Учив: «Т и сам себе пізнай,
знайди велике у малому, жени дог­
матика з дому, насильство й при­
мус зневажай» (Л . Забашта).
Щедрують люди щедрою любов’ю,
господу засіваючи зерном: «Та
сійся, сійся, щедрістю родися, на
многі літа множся на землі і в мно-
гості своїй благословися сонячно-
ликим хлібом на ст олі» (М . Ткач)-
А : « П !»
І якби на те моя воля, написала б я
скрізь курсивами: «Т а к багато на
світі горя. Люди, будьте взаємно
красивими!» (Л . Кост енко)•
Покликать віршем давній спогад,
схилити в сутінки чоло і простог­
нати: « Слава Богу за все, що є і що
було!» (Г . Чубач).
А : « П ? »
Я чую, як міщух мене пасе очима,
що одвік не знали неба: «Ч ого спі­
шиш? Тобі найбільше треба?»
І тільки мати з страдницьким ли­
цем в розпуці рвала перев’ялі коси:
« О люди! Я к же це: і сонце, й роси.
А сина вже немає… Я к же це?»
(З те. Б. Олійника ).
А : «П …»
Поклонюсь я низько житам: «Ви
простіть мене, блудного сина, що я
вас проміняв, прогадав на сирени,
на брук, на машини…» (Д. Фаль-
ківський ).
У мене в серці злиток горя й муки,
та й ти вже, бачу, каєшся сповна,
і я кладу тобі на плечі руки: «П ро­
бач… моя вина…» ( В. Симоненко).