Невласне пряма мова — це т. зв.
внутрішнє мовлення, яке передає ав­
тор думками свого літературного ге­
роя. Невласне пряма мова, або вільна
непряма мова, розділовими знаками
(лапками) не виділяється. Наприклад:
Махно цікавий слухати такі
історії. Не густо зустрінеш у
житті таких Яворницьких! За­
тятий, видно, дід! Воскрешає сла­
ву минулих віків, задля неї живе,
всьому світові поклав розповісти
про лицарів козацької республіки.
Цілі томи про ту козаччину пона­
писував, всі перекази про запорозь­
ких чаклунів-характерників по­
збирав, і сам став як характер­
ник. Нічого, кажуть, не боїться… І
самою поставою, кремезністю, ву­
сами — живий запорожець!
І на Махна в сумовитім роздумі
дививсь [Яворницький]. Ти люди-
на-легенда, чому ж діла твої чорні?
Чому жадоба руйнацтва така ду­
жа, така могутня в тобі? Чи світ
іде до того? До того, що на сцену
виступають тільки двоє — Руй-
нач і Будівник… Але знати б тобі:
зайнятий руйнуванням неминуче
деградує… ( О. Гончар).