Пряма мова може виражатися
простим чи складним реченяям або
текстом. У зв’язку з цим під час син­
таксичного розбору пряма мова та
слова автора характеризуються як
самостійні, синтаксично не зв’язані
частини.
Порядок розбору:
1. Зазначити, що речення з прямою
мовою.
2. Визначити слова автора і пряму
мову.
3. З ’ясувати, чим виражені слова ав­
тора і пряма мова — простими чи
складними реченнями (пряма мова
може виражатися й текстом).
4. Накреслити схему речення з пря­
мою мовою.
5. Дати повну синтаксичну характе­
ристику кожного речення, з яких
складаються пряма мова і слова ав­
тора (див. зразки синтаксичного роз­
бору простого і складного речення).
Зразок розбору:
Коли я крицею зроблюсь на тім
вогні, скажіть тоді: «Нова люди­
на народилась!»
Леся Українка.
Це речення з прямою мовою. Воно
складається з двох частин — слів ав­
тора: Коли я крицею зроблюсь на тім
вогні, скажіть тоді і прямої мови-
« Нова людина народилась!».
Перша частина — слова автора —
це складнопідрядне речення: головне
скажіть тоді; підрядне: коли я кри­
цею зроблюсь на тім вогні; воно
відповідає на питання коли? і є під­
рядним обставинним часу. Стоїть пе­
ред головним, з яким з ’єднується
сполучним словом коли.
Друга частина — пряма мова — ре­
чення просте, розповідне, окличне,
двоскладне, поширене, повне, неуск-
ладнене.
Після слів автора перед прямою
мовою ставиться двокрапка, а пряма
мова береться в лапки. У словах авто­
ра на межі головного і підрядного ре­
чень ставиться кома. Речення прямої
мови емоційно забарвлене, тому в
кінці ставиться знак оклику.
Схема конструкції з прямою мовою-
А: «П !» .