Балада — ліро-епічний твір з гост-
родраматичним сюжетом, що вира
жає погляд народної моралі на тра
гічні конфлікти, породжені надзви
чайними чи фантастичними подіями,
учинками та фатальними збігами обс
тавин в особистому, сімейному або
суспільному житті звичайних людей.
471
УКРА ЇНСЬКА ЛІТЕРА ТУРА
Формою балада дуже подібна до лі
ричної пісні. На відміну від пісні (у
якій за законами лірики передаються
почуття чи переживання ліричного
героя, його думки), у баладі є сюжет
— епічна (розповідна) основа, що спо
ріднює п з легендами. Іноді цей жанр
називають пісенною повістю. Події,
відображені в баладі, як правило, не
мають національного чи загальнодер
жавного значення. Цим балада відріз
няється від билин, дум та історичних
пісень. У баладах домінують сімейний
побут і картини з особистого життя.
Усі балади трагічні. О. Дей нази
вав баладу «епосом нещасливих люд
ських доль».
В українській народній творчості
нараховують понад 300 баладних
сюжетів.
Найдетальнішу класифікацію ба
лад в українській фольклористиці
розробив О. Дей у монографії «Ук
раїнська народна балада». Він ува
жав, що всі українські балади чітко
розподіляються на три великі групи:
• Про кохання та дошлюбні відноси
ни (чарування, отруєння чарами,
суперництво в коханні, втрата ми
лого, самогубство (смерть) насильно
розлучених коханих, зрада в кохан
ні й дружбі, помста за невірність,
утечі зі спокусниками і т. ін.).
• Сімейні взаємини й конфлікти
(вивірення подружньої вірності,
нагла смерть вірної дружини
втрата доброго чоловіка, подруЖн ’
зрада, знущання свекрухи з не
вістки, збиткування мачухи над
сиротами і т. ін.).
• Відгомони соціального та історич
ного життя (турецько-татарські
напади на Україну, сутички ко
заків зі шляхетськими поневолю
вачами, чумакування, гайдамацт
во, опришківство, соціальний про
тест проти панів і т. ін.).
Найдавніші баладні сюжети ті, у
яких відображено стародавні дохрис
тиянські вірування (міфологічні сю
жети). Сюди належать балади, побу
довані на прийомі мет аморф ози —
перевтілення людини в дерево, пташ
ку, квітку. Найпоширеніший сюжет
в українській народноп оетичній
творчості — перетворення ненавис
ної свекрусі невістки на тополю^
Існують різні його варіанти, але в о
новному всі вони зводяться до ЄДИНОЇ
фабули: свекруха, зненавидівши не
вістку, відправляє сина в далеку Д
рогу (часто в солдати), а невістці я
казує робити якусь важку роботу»
рез що та перетворюється на дере®0
Ой послала мати та сина в Д°Р0^
Молоду невістку у поле до л
— Ой іди, невістко, у поле
ДОЛЬОЯУ-
Не вибереш льону не вертай
додо^
472
і
Молода невістка весь день
працювала,
Льону не добрала, в полі ночувала.
Льону не добрала, в полі ночувала
І посеред поля тополею стала.
Або:
Посилала мати сина у солдати,
Молоду невістку — зелен-жито
жати.
(«Ой чиє то жито, чиї то покоси»).
Часто вказується на те, що свекру
ха невістку «закляла»: «Бодай же ти,
невістко, тополею стала!».
Коли син повертається додому, ма
ти наказує йому зрубати тополю, але
дерево розповідає правду. Сповідь не-
вістки-тополі є кульмінацією сюже
ту, після якої настає розв’язка — син
проклинає матір або просто застері
гає дівчат не поспішати з заміжжям.
Чаклунство в усіх його виявах з
описами процесу самого чаклунства і
його наслідків є одним з найпоши
реніших сюжетотворчих чинників
баладних пісень. Часто навіть зви
чайне приворожування закінчується
смертю одного або й двох закоханих,
бо чар-зілля виявляється отрутою.
Найвідоміша балада на цю тему «Ой
пе ходи, Грицю, та й на вечорниці»,
Де описується отруєння невірного на
реченого.
Стародавнє вірування в магічну си-
ЛУ рослин послужило основою для І
Зникнення балад, об’єднаних моти- |
вом « тройзілля» (чи «троянзілля*).
Фабула цих пісень така: дівчина,
розв’язуючи суперечку трьох ко
заків, обіцяє вийти заміж за того, хто
привезе з-за моря чарівного зілля.
Драматизм підсилюється казковими
елементами. Козак у далеку подорож
бере з собою трьох коней: на сірому
доїжджає до моря, на білому пере
літає через море, на вороному дістає в
невідомій країні чарівну траву. Коли
він копає її, до нього прилітає зозуля-
віщунка й повідомляє, що його коха
на виходить заміж за іншого. Козак
поспішає додому й устигає на весілля
до зрадливої нареченої, просить її
вийти «хоть на одне слово». Коли во
на виходить, він однією рукою дає за
повітне зілля, а другою витягає шаб
лю й стинає їй голову.
До власне історичних балад нале
жать ті, у яких ідеться про життя
конкретних історичних осіб. Деякі
твори цього типу є витвором народної
фантазії, інші мають реальну жит
тєву основу, як-от: балада про Байду
в турецькому полоні, про поєдинок
Нечая зі шляхетським загоном.
Сюжети цілої низки балад побудо
вані на любовних колізіях (про Дов-
буша і Дзвінку, Марусяку і попадю,
Кармалюка і його зрадливу полюбов
ницю). Балади про Бондарівну і пана
Коньовського, про Лимерівну поро
джені дійсними фактами, які були
типовими для тієї доби.
_________________ Усна народна творчість
473
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
У баладі «Бондарівна* змальо
вується непоодинокий випадок з
часів панування в Україні польської
шляхти.
Ой у місті Немирові дівок танець
ходить,
Молодая Бондарівна
всіх передом водить.
Ой приїхав пан Коньовський
з великого двору,
Він зліз з коня та й до корчми —
не дбає гонору.
Ой сказав він «добридень»,
ввійшовши до хати,
Та і взяв він Бондарівну
к собі пригортати.
Не дивився пан Коньовський
на всякії люди,
Поцілував Бондарівну у самії губи.
А молода ця дівчина ще жартів
не знала,
Замахнула рученькою та по лиці
втяла.
За порадою людей вона втікає до
дому, «а за нею та гайдуки з голими
шаблями». Вони «поймали Бонда
рівну за білую руку і повели Бон
дарівну на велику муку». Пан Ко
ньовський пропонує їй вибір:
Чи ти хочеш, Бондарівно,
меду-вина пити,
А бо хочеш, Бондарівно, в сирій
землі гнити.
Дівчина вибирає смерть, і пан зі
злості вбиває її з лука, а потім справ
ляє пишний похорон, скликаючи всю
шляхетську знать. Цей сюжет спо
ріднений із сюжетом про нескорену
полонянку в турецькій неволі.
Сюжет балади пізніш ого періоду
«Лимерівна» породжений соціально-
побутовою дійсністю.: стара мати Ли-
мериха пропила в шинку свою дочку
панові. Лимерівна, протестуючи про
ти такого приниж ення, втікає від
свого нового хазяїна, який конем
наздоганяє її:
Як узяв Лимерівну на коня,
Та й потащив Лимерівну
по тернах.
Гуляй, гуляй, кониченьку,
по терну,
Да рознеси Лимерівну непевну.
Дівчина просить дати їй гострий
ніж «повиймати чорний терен з білих
н іг », але
Не виймала чорний терен з
білих НІГ.
А встромила проти серця
гострий ні*’
Щ е живу пан везе її до матері:
Ой, одчиняй, моя тещенько,
ворота-
Іде к тобі дочка твоя п’яненьк
У багатьох варіантах Лимер1
висловлює свою останню волю в Д
… як°™
давньої народної традиції, за
похорон незаміжньої дівчини с0Р
лявся як весілля. тадй
Українська баладна традицій®
невичерпним джерелом сюжеті®
художньої літератури.
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: Стрілецькі пісні.
Наступна: Народно-пісенна творчість