Новий довідник: Українська мова. Українська література

Балади

загрузка...

Балада — ліро-епічний твір з гост-
родраматичним сюжетом, що вира­
жає погляд народної моралі на тра­
гічні конфлікти, породжені надзви­
чайними чи фантастичними подіями,
учинками та фатальними збігами обс­
тавин в особистому, сімейному або
суспільному житті звичайних людей.
471
УКРА ЇНСЬКА ЛІТЕРА ТУРА
Формою балада дуже подібна до лі­
ричної пісні. На відміну від пісні (у
якій за законами лірики передаються
почуття чи переживання ліричного
героя, його думки), у баладі є сюжет
— епічна (розповідна) основа, що спо­
ріднює п з легендами. Іноді цей жанр
називають пісенною повістю. Події,
відображені в баладі, як правило, не
мають національного чи загальнодер­
жавного значення. Цим балада відріз­
няється від билин, дум та історичних
пісень. У баладах домінують сімейний
побут і картини з особистого життя.
Усі балади трагічні. О. Дей нази­
вав баладу «епосом нещасливих люд­
ських доль».
В українській народній творчості
нараховують понад 300 баладних
сюжетів.
Найдетальнішу класифікацію ба­
лад в українській фольклористиці
розробив О. Дей у монографії «Ук­
раїнська народна балада». Він ува­
жав, що всі українські балади чітко
розподіляються на три великі групи:
• Про кохання та дошлюбні відноси­
ни (чарування, отруєння чарами,
суперництво в коханні, втрата ми­
лого, самогубство (смерть) насильно
розлучених коханих, зрада в кохан­
ні й дружбі, помста за невірність,
утечі зі спокусниками і т. ін.).
• Сімейні взаємини й конфлікти
(вивірення подружньої вірності,
нагла смерть вірної дружини
втрата доброго чоловіка, подруЖн ’
зрада, знущання свекрухи з не­
вістки, збиткування мачухи над
сиротами і т. ін.).
• Відгомони соціального та історич­
ного життя (турецько-татарські
напади на Україну, сутички ко­
заків зі шляхетськими поневолю­
вачами, чумакування, гайдамацт­
во, опришківство, соціальний про­
тест проти панів і т. ін.).
Найдавніші баладні сюжети ті, у
яких відображено стародавні дохрис­
тиянські вірування (міфологічні сю­
жети). Сюди належать балади, побу­
довані на прийомі мет аморф ози —
перевтілення людини в дерево, пташ­
ку, квітку. Найпоширеніший сюжет
в українській народноп оетичній
творчості — перетворення ненавис­
ної свекрусі невістки на тополю^
Існують різні його варіанти, але в о
новному всі вони зводяться до ЄДИНОЇ
фабули: свекруха, зненавидівши не
вістку, відправляє сина в далеку Д
рогу (часто в солдати), а невістці я
казує робити якусь важку роботу»
рез що та перетворюється на дере®0
Ой послала мати та сина в Д°Р0^
Молоду невістку у поле до л
— Ой іди, невістко, у поле
ДОЛЬОЯУ-
Не вибереш льону не вертай
додо^
472
і
Молода невістка весь день
працювала,
Льону не добрала, в полі ночувала.
Льону не добрала, в полі ночувала
І посеред поля тополею стала.
Або:
Посилала мати сина у солдати,
Молоду невістку — зелен-жито
жати.
(«Ой чиє то жито, чиї то покоси»).
Часто вказується на те, що свекру­
ха невістку «закляла»: «Бодай же ти,
невістко, тополею стала!».
Коли син повертається додому, ма­
ти наказує йому зрубати тополю, але
дерево розповідає правду. Сповідь не-
вістки-тополі є кульмінацією сюже­
ту, після якої настає розв’язка — син
проклинає матір або просто застері­
гає дівчат не поспішати з заміжжям.
Чаклунство в усіх його виявах з
описами процесу самого чаклунства і
його наслідків є одним з найпоши­
реніших сюжетотворчих чинників
баладних пісень. Часто навіть зви­
чайне приворожування закінчується
смертю одного або й двох закоханих,
бо чар-зілля виявляється отрутою.
Найвідоміша балада на цю тему «Ой
пе ходи, Грицю, та й на вечорниці»,
Де описується отруєння невірного на­
реченого.
Стародавнє вірування в магічну си-
ЛУ рослин послужило основою для І
Зникнення балад, об’єднаних моти- |
вом « тройзілля» (чи «троянзілля*).
Фабула цих пісень така: дівчина,
розв’язуючи суперечку трьох ко­
заків, обіцяє вийти заміж за того, хто
привезе з-за моря чарівного зілля.
Драматизм підсилюється казковими
елементами. Козак у далеку подорож
бере з собою трьох коней: на сірому
доїжджає до моря, на білому пере­
літає через море, на вороному дістає в
невідомій країні чарівну траву. Коли
він копає її, до нього прилітає зозуля-
віщунка й повідомляє, що його коха­
на виходить заміж за іншого. Козак
поспішає додому й устигає на весілля
до зрадливої нареченої, просить її
вийти «хоть на одне слово». Коли во­
на виходить, він однією рукою дає за­
повітне зілля, а другою витягає шаб­
лю й стинає їй голову.
До власне історичних балад нале­
жать ті, у яких ідеться про життя
конкретних історичних осіб. Деякі
твори цього типу є витвором народної
фантазії, інші мають реальну жит­
тєву основу, як-от: балада про Байду
в турецькому полоні, про поєдинок
Нечая зі шляхетським загоном.
Сюжети цілої низки балад побудо­
вані на любовних колізіях (про Дов-
буша і Дзвінку, Марусяку і попадю,
Кармалюка і його зрадливу полюбов­
ницю). Балади про Бондарівну і пана
Коньовського, про Лимерівну поро­
джені дійсними фактами, які були
типовими для тієї доби.
_________________ Усна народна творчість
473
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
У баладі «Бондарівна* змальо­
вується непоодинокий випадок з
часів панування в Україні польської
шляхти.
Ой у місті Немирові дівок танець
ходить,
Молодая Бондарівна
всіх передом водить.
Ой приїхав пан Коньовський
з великого двору,
Він зліз з коня та й до корчми —
не дбає гонору.
Ой сказав він «добридень»,
ввійшовши до хати,
Та і взяв він Бондарівну
к собі пригортати.
Не дивився пан Коньовський
на всякії люди,
Поцілував Бондарівну у самії губи.
А молода ця дівчина ще жартів
не знала,
Замахнула рученькою та по лиці
втяла.
За порадою людей вона втікає до­
дому, «а за нею та гайдуки з голими
шаблями». Вони «поймали Бонда­
рівну за білую руку і повели Бон­
дарівну на велику муку». Пан Ко­
ньовський пропонує їй вибір:
Чи ти хочеш, Бондарівно,
меду-вина пити,
А бо хочеш, Бондарівно, в сирій
землі гнити.
Дівчина вибирає смерть, і пан зі
злості вбиває її з лука, а потім справ­
ляє пишний похорон, скликаючи всю
шляхетську знать. Цей сюжет спо­
ріднений із сюжетом про нескорену
полонянку в турецькій неволі.
Сюжет балади пізніш ого періоду
«Лимерівна» породжений соціально-
побутовою дійсністю.: стара мати Ли-
мериха пропила в шинку свою дочку
панові. Лимерівна, протестуючи про­
ти такого приниж ення, втікає від
свого нового хазяїна, який конем
наздоганяє її:
Як узяв Лимерівну на коня,
Та й потащив Лимерівну
по тернах.
Гуляй, гуляй, кониченьку,
по терну,
Да рознеси Лимерівну непевну.
Дівчина просить дати їй гострий
ніж «повиймати чорний терен з білих
н іг », але
Не виймала чорний терен з
білих НІГ.
А встромила проти серця
гострий ні*’
Щ е живу пан везе її до матері:
Ой, одчиняй, моя тещенько,
ворота-
Іде к тобі дочка твоя п’яненьк
У багатьох варіантах Лимер1
висловлює свою останню волю в Д
… як°™
давньої народної традиції, за
похорон незаміжньої дівчини с0Р
лявся як весілля. тадй
Українська баладна традицій®
невичерпним джерелом сюжеті®
художньої літератури.

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.