Дворядкову пісню, яка виконується
під час танцю, називають коломий­
кою. Цю назву дехто пов’язує з наз­
вою міста Коломиї, де вона виконува­
лася. Інші пояснюють походження сло­
ва «коломийка» від танкового кола. З
танкових пісень коломийки, попов­
нюючись новим змістом, розвинули­
ся в самостійний ліричний жанр, що
тематично охоплює всі грані життя
народу, риси національного побуту й
колориту, елементи інших видів ку­
льтури. У переважній більшості вони
не виходять за межі родинно-побуто­
вої сфери, однак зафіксовано й коло­
мийки суспільно-побутового змісту.
Чітко виокремлюється група коло­
мийок у первісному їх значенні
приспівки до танцю, де основна тема
— пісні, танці, гуляння, музики:
Коломийку заспівати,
коломийку грати,
Ай бо тоту коломийку легко
танцювати.
Відколи коломийка перестала бути
лише приспівом до танцю, виникли
співанки про кохання, залицяння:
Ой місяцю-перекрою, не світи
нікому,
Тільки мому миленькому, як іде
додому.
Часто в них співається про сімейне
Життя:
Ой прошу я здоров’ячка і
доброго віку
Любій мамці та й няньові,
й мому чоловіку.
Коломийкам властивий гумор, во­
ни майже всі життєрадісні, опти­
містичні, містять багато жартів:
Ой скажіте, добрі люди,
Чим Андрій хворіє:
На роботі замерзає,
Коло миски пріє.
Спи, миленька, до полудня,
буду без обіду,
Щоби ладно виглядала, як з
тобою піду.
Коломийки містять багато пов­
чального:
Не там щастя, не там доля,
де багаті люди —
Хто побрався по любові,
тому добре буде.
Нема цвіту білішого,
як цвіт на калині,
Нема в світі ріднішого,
як мати дитині.