Колискові пісні — ліричні пісевн
твори, які виконує матір (батько чи
інший член родини) над колиско10
дитини для того, щоб її приспати. Д
один з найдавніших жанрів нароДво1
словесності. У минулому ці пісні в
конували не тільки для того,
приспати дитину, а й оберегти и
зла, сприяти здоров’ю та швИДк ^
ростові. У колискових піснях СО
це істота, яка має заспокоїти ДиТ
приспати її.
480
Усна народна творчість
Ходить Сон коло вікон,
А Дрімота коло плота,
Та й питає Сон Дрімоту:
«Де ми будем ночувати?»
«Де хатина теплесенька,
Де дитина малесенька,
Там ми будем ночувати,
Дитиночку присипляти».
У багатьох колискових мотив при­
сипляння пов’язаний ще з одною на-
півміфічною істотою — котом. Кіт у
слов’янських культах — символ обере­
гу дому (спить на печі, стереже спокій,
не відходить далеко від дому, завжди
повертається). Крім того, кіт спить
більшу частину доби. З цим був по­
в’язаний звичай класти кота в колис­
ку перед тим, як туди клали дитину.
Коте сірий, коте білий,
Коте волохатий,
Ходи вже до хати
Дитиноньку колихати,
Дамо тобі папи
Да у твої лапи.
Магічну силу присипляти дитину
мають у колискових птахи (голуб, зо­
зуля), вітер, трави (рута, м ’ята, хре-
Щатий барвінок та ін .)
Другу, сучасніш у групу колиско-
Вих> називають побутовою. У центрі
Цих творів — не тільки сама дитина і
Магічна дія слова на її ріст, здоров’я,
Щастя, а й світ, у якому дитина живе,
~~~ її дім, родина. У цих піснях в
папівказкових рисах описана «мальо­
вана колисочка із золотими вервеч­
ками», мальованими бильцями, шов­
ковими подушечками й пелюшками,
зображено риси побуту, елементи
суспільного життя.