Забавлянки — ряд непісенних
жанрів. Це невеличкі поетичні тво­
ри, які примовляють дорослі, пестя­
чи немовля.
Потішки — невеликі віршики, які
промовляють дитині перед тим, як
кладуть спати. їхнє призначення —
заспокоїти дитину, вплинути на її
психічний стан, щоб вона швидше
заснула. Тексти потішок дуже по­
дібні до колисанок, у них виступають
ті самі дійові особи, що й у пісенній
ліриці:
Тихо, (ім ’я дитини), не плач,
Киця принесе калач.
Іде киця по мостику,
Несе калач на хвостику.
Пестушки — коротенькі віршики,
які виконуються в поєднанні зі своє­
рідними рухами чи вправами, якими
дорослий пестить дитину, підба­
дьорює, спонукає до певного виду
діяльності. Найпоширенішими є
варіанти «Ласочки». Гладячи дитину
по руках, примовляють:
— Лася, Лася, де була?
— У лісі.
— Що їла?
— Горісі.
— Чим кусала?
481
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
— Зубами.
— Куди клала?
— До мами.
Майже всі слов’янські народи ма­
ють забавлянку «Сорока* (або її
варіанти). Вона пов’язана з пещен­
ням дитячої руки.
Віршовані казочки з елементами
сюжетності народ створив для дітей
старшого віку (3-5 років), наприклад
«Пішла киця по водицю».
Безконечні, або надокучливі казоч­
ки — коротенькі віршовані твори, де
в жартівливому тоні йдеться про
якусь несерйозну або малоймовірну
подію, що повторюється багато разів,
не перериваючи оповіді казочки. Ме­
ханізм «безконечності* створюється
шляхом відповіді на поставлене в
кінці твору питання: «Чи казати знов
з кінця?», «Гарна баєчка, чи ні?»,
«Розказати тобі ще?». Найпоши­
реніша по всій Україні казочка «Був
собі чоловік Сажка».
Заклички — короткі поетичні тво­
ри, пов’язані з вірою людей у магічну
дію слова, у яких звучать звертання
до природних явищ з метою вплину­
ти на погоду, довкілля.
Наприклад:
Іди, іди, дощику,
Зварю тобі борщику
В полив’янім горщику.
Іди, іди, дощику,
Цебром, відром, дійницею
Над нашою пашницею.
Вийди, вийди, сонечко,
На дідове полечко,
На бабине зіллячко,
На наше подвір’ячко.