Ми розглядаємо Б іблію як видатну
пам’ятку лю дської культури, збірку
книг, сформовану з давніх творів
літературного характеру, створених
богодарованим лю дським розумом,
який відображає загадковий зв’язок
Духа і М атерії, К осм осу і Землі,
Творця і Людини.
Українська книжна словесність за­
вершує своє перше тисячоліття, по­
чаток якого позначений входженням
Святого Письма в духовну й ма­
теріальну культуру України-Русі. У
ХІ-ХІИ ст. християнська церква
виплекала ц ілу плеяду письмен­
ників, найчастіш е безіменних ав­
торів різножанрових перекладних і
оригінальних книг. Творці давніх
пам’яток — Нестор-літописець, мит­
рополит Іларіон, Кирило Турівський,
Володимир Мономах та інші — несли
У своєму серці традиційну повагу до
Слова. У традиції українського пись­
менства простежується незгасимий
інтерес і велика повага до Святого
Письма. Крізь усе життя проніс Та­
рас Шевченко віру в Бога, виснував­
ши з Біблії ідею спасіння України. У
п°езіях «Ісая. Глава 35», « І Архімед,
1 Галілей…» ми чуємо голос Шевчен­
ка-пророка, який змалював своє ба­
чення доконечної перспективи онов­
леної землі. Т. Шевченкові належить
блискучий переклад десяти «Давидо­
вих псалмів», а також ідея перекладу
українською мовою всіх чотирьох
Євангелій спільно з приятелями (про
що писав Пантелеймон Куліш ). Од­
нак здійснити цей намір Шевченкові
не судилося.
Справу перекладу Біблії українсь­
кою мовою здійснили Пантелеймон
Куліш та Іван Пулюй, видрукувавши
переклади чотирьох Євангелій у
Відні 1871 року. Повний переклад
Старого й Нового заповіту опубліко­
вано вже після смерті П. К уліш а,
1903 року у Відні. Ряд книг для цьо­
го видання переклали Іван Пулю й та
Іван Нечуй-Левицький, добре ро­
зуміючи значення Святого Письма
для релігійно-культурного розвитку
народу.
Апокрифи (від грецького арокгу-
рков — таємний, прихований) — ве­
лика група християнського епосу,
пов’язана із сюжетами Святого Пись­
ма, житіями святих, версіями ство­
рення світу тощо. Найчастіше в них
розповідається про потойбічний світ,
про страшний суд та ін. Церква не
визнає їхню істинність, до Б іблії во­
ни не ввійшли. Поширеним у народі є
апокриф «Ходіння Богородиці по му­
ках», сюжет якої переосмислив
П. Тичина («Скорбна М ати »), а
___________________Прадавня література
495
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
«О б’явлення апостола Павла» стало
одним з джерел «Божественної ко­
медії* Данте А ліг’єрі.