Новий довідник: Українська мова. Українська література

Літературна пам’ятка праслов’ян. «Велесова книга»

загрузка...

«Велесова книга» — найдавніший
літопис на 52 дубових дощечках.
Уперше фотокопії та український пе­
реклад (з канадського видання) до­
щечок з’явився на сторінках журна­
лу «Дніпро» в 1990 році.
Немає остаточної думки, де саме
були знайдені дерев’яні сторінки
прадавнього літопису. Одні дослідни­
ки вважають, що на Курщині, інші
— на Харківщині.
Є свідчення, що дубові дощечки
знайшов у 1919 році полковник біло­
гвардійської армії Олександр Ізенбек
(О. Ізен-бек) у зруйнованому помі­
щицькому маєтку серед пошматова­
них книжок з приватної бібліотеки.
Дехто з науковців називає ім ’я влас­
ника бібліотеки — князя Куракіна.
Дощечки мали однаковий розмір
38×22 см, їхня товщина становила
0,5 см. Вони були нанизані на ремі­
нець, тому справляли враження
чогось цілісного, хоч і не зовсім зро­
зумілого.
О. Ізенбек зберіг дерев’яні сторін­
ки. Перебуваючи в еміграції, у Бельгії,
він показав свій скарб Ю. Миролюбо-
ву, який намагався розшифрувати
написи. Після смерті О. Ізенбека та­
ємничі дощечки зникли. У 1953 році
Ю. Миролюбов повернувся до роботи
над реліквією, орієнтуючись на фо­
тографії та власні копії, переклади.
Над дощечками працював також
Олександр Кур. Протягом 1954-
1959 рр. у Сан-Франциско в журналі
«Ж ар-птиця» опубліковано фото­
графії дощечок. О. Кур запропонував
назвати публікацію «Велесовою кни­
гою». Очевидно, тому, що саме цей
язичницький бог у пам’ятці згаду­
вався найчастіше. Здавна вважаєть­
ся, що Велес був богом усієї Русі. За
497
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
народними повір’ями, Велес опіку­
вався хліборобами, купцями. Деякі
факти свідчать, що цей бог був покро­
вителем книжників, богом музики й
пісень.
У діаспорі «Велесовою книгою»
зацікавився колишній киянин С. Ліс­
ний. У 1960 році він запропонував
Радянському комітетові славістів
досконало опрацювати пам’ятку.
Проте радянські науковці одностай­
но визнали, що цей твір є підробкою.
Провідний спеціаліст Л. Жуковська
стверджувала, що ця річ — «підроб-
ний докириличний літопис», який
сто років тому зник з поля зору
дослідників.
Згодом дощечками «Велесової кни­
ги* зацікавився директор видавницт­
ва «М лин» з Голландії. Він здійснив
власний переклад «Велесової кни­
ги*, залучивши до роботи свого коле­
гу Миколу Кирпича.
У 1982 році російський поет І. Коб-
зєв опублікував свій віршований пе­
реклад цього твору в районній газеті
на Тульщині. Щодо цієї публікації
одразу ж відбулися гарячі диспути.
Особливо гостро проти автентичності
«Велесової книги» виступав науко­
вець О. Творогов. Він безапеляційно
заявляв, що цей твір — підробка
О. Миролюбова. Інші дослідники
називали співавтором фальшивки
О. Сулакадзева, який також дослі­
джував дощечки.
На захист автентичності «Велесо­
вої книги» стали деякі науковці з ук-
раїнської діаспори. Б. Яценко, нап­
риклад, пише: «Упевнений, що сло­
в’янознавці світу, зібравшися разом
не могли б написати принаймні один
такий абзац… У сі ті особливості текс­
ту, які здаються, на перший погляд
дивними, знаходять своє пояснення в
історичній ф онетиці та історичній
міф ології. Т ут немає випадково­
стей чи дезорієнтуючих нісенітниць
підробки».
Професор-санскритолог В. Шаян
також не вважає «Велесову книгу»
фікцією: «Закидати чи теж твердити
рішуче, що текст є плагіатом, — як
це роблять деякі вчені з російської
Академії наук, — це значить припи­
сувати авторові «п ла гіа ту » не тільки
досконале знання «Ри гведи » й «Авес­
ти», але й здібності утворювати нові
слова, згідно з духом і правилами
старовинних мов. Такого генія я не
стрічав в історії дослідів текстів».
Перший повноцінний переклад
«Велесової кгниги»зробив Б. Ясенко
(1994 року).
«Велесова книга» розповідає про
історію русів від 650 року до Різдва
Христового до кінця IX ст., коли в
Києві правив Аскольд.
Науковці стверджують, що перед
нами язичницький літопис. Його ав
тор, мабуть, був очевидцем боротьби
праукраїнських язичників у IX ст.
Прадавня література
насильницьким запровадженням но­
вої християнської віри.
Написано «Велесову книгу» діа­
лектами, які близькі до давньо­
руської літературно-писемної мови.
Нумерацію дощечок за логікою пояс­
нити важко: одні «сторінки» мають
лише номер, інші — ще й букву. Дех­
то з дослідників уважає «Велесову
книгу» циклом з не менше ніж 15 ок­
ремих пам’яток, написаних у різний
час різними авторами, а разом зведе­
них в один дерев’яний збірник аж у
ІХ-Х ст.
«Велесова книга» складається з 74
дощечок-текстів, які остаточно пону­
мерував М. Скрипник (Лондон, Га­
ага, 1972-1975 рр.). Дослідник по­
значив їх літерами (наприклад, 2а і
26, За і 36 тощо), намагаючись, оче­
видно, систематизувати ці тексти в
межах усієї збірки.
За темами можна виділити такі за­
писи «Велесової книги»: походження
слов’ян, їхня торгівля з сусідами,
світогляд і вірування.
На думку дослідників, з усіх па­
м’яток «Велесової книги» можна ви­
окремити дві, порівняно завершені.
1. Дощечки 1, 2а, 26, За, 36, 4а, 46,
4в, 4г. Записані давньоруською мо­
вою. У цій пам’ятці викладено світо­
розуміння русів, їхнє ставлення до
Яви, Прави й Нави; прославляються
Перун, Дажбог, Сварог; ідеться про
війни русів з готами, греками, хоза­
рами. Тут згадуються Киє, Пащек і
Горовато — засновники племен.
2. Дощечки 5а, 56,6а, 66, 6в, 6г, 6д,
6е, 6є, 7а, 76, 7в, 7г, 7д, 7е, 7є, 7ж, 7з.
У цій пам’ятці докладно розпові­
дається про тривалі війни з готами,
римлянами, гунами; згадується про
вавилонський полон і втечу з раб­
ства, про заснування Сурожа, про
давню єдність русколані й розкол; та­
кож автор повертається до сучасних
йому подій, розповідає про прихід
Аскольда тощо.
У «Велесовій книзі* зафіксовані
три концепції походження слов’ян­
ських народів:
а) східнослов’янська єдність на
чолі з деревлянами представлена Бо-
гумиром і його дітьми; тут поляни й
руси — окремі народи;
б) загальноруська єдність на чолі з
полянами, яким протиставлена реш­
та народів, зокрема фінські; це від­
повідає концепції «Повісті времен-
них літ», де поляни вже ототожню­
ються з Руссю; брати Кий, Щек і
Хорив віднесені до племен полян;
в) загальнослов’янська єдність по­
чинається від отця Ора і його синів
Кия, Пащека, Горовато (4г); в іншо­
му місці — Кий, Щек і Хорев (36а).
Крім того, у «Велесовій книзі»
можна знайти й цілком фантастичну
версію про походження слов’ян:
«Дажбог нас народив од корови
Замунь».
499
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРА ТУРА
На думку О. Палюги, « «Велесова
книга* — це надзвичайно цінна літе­
ратурна й історична пам’ятка, що
значною мірою допомагає дати від­
повідь на запитання: хто ми? Яких
батьків діти? Наскільки давня наша
вічна українська мова?»
Проте варто зазначити: полемі­
ка щодо автентичності «Велесової
книги* (чи вона й насправді є іс­
торичною пам’яткою праслов’ян, чи
це лише майстерна підробка) триває
й нині.

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.