Найбільша гордість давньоруської
літератури, одна з найвидатніших
пам’яток світової культури — «Слово
про Ігорів похід» (1198-1199 pp. —
час написання) знайдена й надруко­
вана в 1800 році. Первісний рукопис
поеми, писаної по гарячих слідах
подій, не зберігся. Один з пізніших її
списків у складі збірника, придбано­
го в архімандрита І. Биковського,
потрапив до рук обер-прокурора Си­
ноду графа О. Мусіна-Пушкіна. Ста­
лося це в 1787 році, а 1800 року зу­
силлями цього мецената й учених
М. Бантиша-Каменського й О. Мали-
новського здійснено перше видання
твору. На жаль, єдиний рукопис
згорів у Москві 1812 року. Залиши-
лася інша його копія, зроблена ДлЯ
Катерини II, і першодрук, які Де®°
різняться й мають «темні» місця- Д
дало підстави деяким ученим назв0
ти літопис учених підробкою, Я®
врешті не підтвердилося: двовік°в
вивчення довело безперечну авТЄ
тичність (справжність) пам’ятки- ^
Історичною основою поеми є
далий похід князя Ігоря СвятосЛ
502
вича, його брата Всеволода, сина і найхарактерніших для певного героя
Володимира та небожа Святослава обставинах: воїна — у битві, політи-
проти половецьких ворогів Руської ка — у промові, жінки — в очіку-
землі, який закінчився поразкою ванні коханого,
русичів у битві на річці Калці. Центральний образ «Слова» —
Композиційно першою частиною Руська земля, яку автор відтворив не
«Слова…» є заспів. Обираючи в ньо- тільки в просторовій, а й у часовій
му власну творчу манеру, автор зга- перспективі, бо його цікавить не лише
дує досвід співця княжої слави віщо- конкретний епізод руської історії —
го Бояна, що «розтікався мислію по похід і поразка Ігоря. Він задумується
древу, сірим вовком по землі, сизим над історичною долею Русі, над її ми-
орлом під хмари», але для себе оби- нулим і майбутнім. Автор малює скор-
рає спосіб розповіді «за билинами ботну картину становища Русі, до
свого часу». якого призвела поразка Ігоря, розгля-
Початок твору — лаконічний, ди- дає її як результат князівських чвар, і
намічний. Замість епічно докладних говорить про них з гіркотою в серці,
описів збору раті — вислів непере- Горе Руської землі змальовується за
можного прагнення Ігоря «напитися допомогою символічно-міфологічних
шоломом» з Дону великого, здолати образів: «Невеселі часи прийшли на
хижого ворога або ж порубаним (але Русь, бо степова трава прикрила її
не полоненим) бути. Опис походу опо- воїнів. Піднялася Діва-обида і пішла
витий чорним запиналом символіки І по землі давнього бога Трояна Русі,
нещастя. Природа — повноправний Вона сплеснула лебединими крилами
учасник дії — зловісними віщуван- І біля синього моря і прогнала часи дос-
нями наче намагається затримати ру- І татку. Князі стали на себе крамолу ку-
сичів. Але вої женуть тривогу й міря- І вати, на мале велике говорити. А тим
ють «чисте поле Половецьке», вос- часом погані набігли на Русь з усіх
таннє кидаючи оком у рідну сторону І боків і наносили їй поразки». Зі знан-
«О Руськая земле, уже за шеломянем І ням історичних деталей, дотримую-
(горою) єси!» І чись правди, автор говорить про те ли-
Людські характери відтворені ску- І холіття, яке принесла поразка Ігоря
по, але в кожному підкреслено най- І не тільки на Русь узагалі, а й на ок-
прикметнішу рису: в Ігоря — хо- І ремі її землі. Так, Київ застогнав від
робрість (як і у Всеволода), у Свято- І туги, а Чернігів від нападів.
слава — мудрість, у Ярославни — І Розкриттю образу Руської землі
вірність. І розкриті ці властивості в | сприяють також пейзажні картини.
______— —— ————————- —- ——— —————— Прадавня література
503
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
Природні сили допомагають руським
людям, попереджають про можливе
лихо. Як складова частина великої
Русі і як дійовий фактор виступають
сили природи в плачі Ярославни.
Адже вітер, до якого вона звер­
тається, шугає попід хмарами й гой­
дає на морі кораблі; Дніпро пробив
кам’яні гори через Половецьку
землю, що дало можливість Свя­
тославові послати свої кораблі проти
ворога; сонце приносить усім тепло
й радість.
Остання — третя частина — поеми
звучить радісним оптимістичним
акордом. Сказали колись знамениті
співці Боян і Ходина, що важко го­
лові без плеча, а тілу без голови. Так
тепер і Руській землі важко без Ігоря.
Тому Руська земля радісно його
зустрічає після втечі з полону. На
небі ясно світить сонце, скрізь луна­
ють пісні дівчат, навіть на далекому
Дунаї, де тоді ще зберігалися руські
поселення. Під радісне вітання Ігор
прибуває до Києва.
Ставлення автора до Ігоря двознач­
не: Ігор — чесний, хоробрий воїн,
патріот своєї батьківщини, але автор
не тільки схвалює, а й засуджує кня­
зя. Він уважає великою помилкою те,
що Ігор виступив у похід без підтрим­
ки інших князів. Жорстока поразка
— це розплата за марнославство,
егоїзм і нерозважливість Ігоря. Ав­
тор докоряє Ігореві не лише в «Золо­
тому слові С вятослава», увесь викла
побудований так, щоб підкреслити
згубність учинку Новгород-Сіверсь-
кого князя. Прагнення Ігоря здобути
для себе славу призвело до того, щ0
він пересів з князівського сідла в
сідло рабське й загубив багато русь­
кого добра на дні К аяли.
У поемі є ще один образ, про нього
у творі прямо не сказано ні слова, і
водночас він у кож ному рядку. Це —
сам автор. Хоч до нас, на жаль, не
дійшло його ім ’я, ми переконані, що
він — усебічно освічена й вельми обда­
рована людина, яка добре знала усну
народну творчість, історію, гео­
графію, розум ілася на політиці й
військовій справі; це був не лише вели­
кий митець, а й пристрасний грома­
дянин, палкий поборник єдності
руських земель.
«Як геніальний витвір києво-русь-
кого письменства, — пише сучасним
літературознавець Борис Яценко, —
«Слово» займає чільн е місце у світо-
. „ . . . ак
вш літературі середньовіччя…»-
героїчний епос «С лово» СТОЇТЬ поряд
з такими пам’ятками, як індійський
та іранський епоси, франДУзьК
«Пісня про Роланда», німецька «П1С
ня про Н ібелун гів », англійський еп°с
«Беовульф», іспанська «Пісня ПР
мого Сіда», ісландські саги та їй
героїчні твори. Я к і перелічені тВ°^
в історії духовного ЖИТТЯ ЦИХ
родів, «Слово» є виявом м огутнь
504
Прадавня література
творчого духу українського етносу,
його самоствердження серед інших
народів Землі, воно пройняте триво­
гою за долю Русі-України й сповнене
високим патріотичним чуттям, а це,
як відомо, притаманне творчості ли­
ше сформованих народів.
Щоб нав’язати Києву роль васала
Московії, московські ідеологи виби­
рали зі «Слова про Ігорів похід» лише
те, що можна було пристосувати до
провідної, імперської ідеї Росії. У
російській науці цей твір пропагуєть­
ся як «національний літературний
шедевр».
Важко повірити, зауважує Б. Сте-
панишин, але про «Слово» вже
опубліковано понад п’ять тисяч мо­
нографій і спеціальних розвідок у
різних країнах світу — найбільше,
звісно, в Україні. У них «Слово» ана­
лізують авторитетні вчені (М. Мак­
симович, О. Потебня, І. Франко,
М. Грушевський, Л. Булаховський,
Л. Махновець, О. Мишанич та інші)
як цінне джерело з історії Київської
Русі, нашої літературної мови,
фольклору, міфології, історичної ге­
ографії, навіть — давньої фауни й
флори України.
Тема «Слова» — зображення нев­
далого походу Ігоревої дружини про­
ти половців.
Ідея «Слова» — заклик руських
КНЯЗІВ до єднання для спільної бо­
ротьби проти зовніш н іх ворогів.