Поет, перекладач, теоретик літера­
тури, культурний і громадський діяч
П половини XVII ст.
Навчався в Києво-Могилянській
колегії, потім жив у Чернігові, пра­
цював у друкарні Лазаря Барановича
і входив до чернігівського гуртка по­
етів. Пізніше оселився в Полтаві,
служив священиком.
І. Величковський справедливо вва­
жається одним з найоригінальніших
барокових поетів. Його творчості при­
таманні як духовні, так і світські мо­
тиви, що розкриваються через філо­
софську й морально-повчальну тема­
тику. Поезіям І. Величковського
властиві типові для Бароко орнамен-
тальність, афористичність, влучність,
дотепність та курйозність; побудовані
твори на контрастах й антитезах.
І. Величковський — визнаний майс­
тер епіграм та панегіриків. Перекла­
дав він і з європейських мов, прагнучи
ознайомити українського читача з то­
гочасним літературним процесом.
Однією з найбільших заслуг поета
є розробка теорії та практики курйоз­
ного віршування, яке він назвав
«штуки поетицкіє». Узагальнений
європейський та український теоре­
тичний матеріал він ілюструє влас­
ними поетичними прикладами. Ці
теоретичні положення й сьогодні слу­
жать основою для сучасної теорії зо­
рової поезії. Автор розглядає близько
20 традиційних видів курйозної по­
езії (акровірш, вірш-лабіринт, фігур­
ний вірш).
Наведемо приклад знаменитих
двовіршів І. Величковського:
Магнат, як магніт, кожний
добре знає:
Сей залізо, а той злото притягає.
У вбогого трохи є, в жебрака
нічого.
Понад міру в багача,
а досить — ні в кого.
В судний день одвідать мають
усі люди,
Та для того чи задосить
дня одного буде?
Хто ловить не своє, зловлении
буває.
Смерть рівняє нас усіх,
голуб жовчі не має.
Для української літератури велике
значення має той факт, що І. Велич
ковський більшість своїх творів на
писав староукраїнською мовою з ИеР
ковнослов’янськими та народнор03
мовними елементами.