Український і російський церков­
ний та громадський діяч, учений-гу-
маніст, педагог-просвітник, драма­
тург, поет, перекладач, публіцист.
Хоч Феофан Прокопович був далекий
від українського національно-виз­
вольного руху (тривалий час служив
головним помічником Петра І у цер­
ковних справах, підтримував та воз­
величував у своїх панегіриках рефор­
маторську політику російського царя,
брав участь у заснуванні російської
Академії наук), його діяльність і
творчість сприяли розвиткові ук­
раїнської літератури й загаль­
нолюдському суспільно-історичному
поступові. Феофан Прокопович
залишив велику творчу спадщину,
яка складається з філософських
трактатів, «Поетики», «Риторики»,
«Математики», численних про­
повідей, драми, віршів, перекладів,
листів. Більшість творів припадає на
київський період життєдіяльності,
коли письменник працює спочатку
викладачем, а потім ректором Києво-
Могилянської академії. Він ство­
рив учення про просвітницько-абсо­
лютистську державу, де ствер­
джується примат світської влади над
Церковною.
Феофан Прокопович — автор кіль­
кох історичних праць («Собрание от
летописателей», «Реестр государей
росийских», якими започаткував, за­
довго до М. Ломоносова і В. Татище-
ва, російську історичну науку.
Феофан Прокопович — автор пер­
шої історичної драми в українській
літературі «В олоди м и р », як у
1705 року поставили студенти
Києво-Могилянської академії. Це
твір про запровадження князем Во­
лодимиром християнства на Русі. У
центрі п’єси князь Володимир — са­
мовладний, але розумний правитель,
борець за освіту і прогрес загалом.
Стиль драми, написаної тогочас­
ною книжною українською мовою,
перебуває на межі між бароко і кла­
сицизмом. Характерна для бароко
символіка простежується у фабулі
(Володимир — Мазепа — Петро І).
П’єса має алегоричний підтекст. В
образі князя Володимира — роз­
судливого державця — прослав­
ляється культурницька діяльність
гетьмана Івана Мазепи та Петра /, а
в сатиричних образах жерців (Жери-
вол, Курол, Пияр), які відстоюють
поганство, висміюються захисники
старовини.
Після офіційної анафеми І. М а­
зепи автор переприсвятив драму
Петрові І (у першому варіанті па­
негірик виголошувався І. Мазепі
та Петру І), чим висловив свою
підтримку політиці російського
самодержавця.